Прагнення сучасних пар до розлучення після чотирьох і семи років шлюбу зумовлено аналогічною поведінкою наших далеких предків.
Автор: Galnet
Прагнення сучасних пар до розлучення після чотирьох і семи років шлюбу зумовлено аналогічною поведінкою наших далеких предків.
Таку думку висловив американський антрополог Хелен Фішер з Ратгерського університету, інформує Galnet, посилаючись на Вокруг света.
Вона зробила це відкриття в ході збору матеріалу для своєї книги «Анатомія кохання: природна історія моногамії, зради і розлучення».
Х.Фішер проаналізувала дані з розлучень в різних країнах і звернула увагу, що, хоча середня тривалість шлюбу становить сім років, розведені найчастіше розлучаються на четвертому році спільного життя.
Примітно, що ця статистика часто стосується пар, що знаходяться на піку дітородного віку: чоловіки розривають стосунки в 25-29 років, жінки ‒ в 20-24 роки і 25-29 років. На думку біолога, така поведінка є пережитком далекого минулого: у суспільствах мисливців-збирачів жінки народжували приблизно один раз на чотири роки.
У цьому віці діти переходили на виховання всього племені, а батьки отримували можливість вибрати собі нового партнера. З точки зору еволюції така стратегія дозволяє залишити більш генетично різноманітне потомство.
Таким чином, розлучення в чотирирічну річницю шлюбу може бути рудиментом найдавнішої епохи.
Спостереження за природою, на думку Х.Фішер, допомагають знайти відповідь на запитання, чому багато людей розлучаються, коли їх діти виростають. Вона проводить паралелі з представниками фауни. Наприклад, 90% птахів утворюють сімейні союзи для народження і виховання дітей, а й пернаті залишаються разом лише до того часу, коли їх пташенята почнуть самостійне життя.
3 липня 2026 р.
Сьогодні словосполучення «гендерна рівність» звучить у медіа, на конференціях, у державних програмах і громадських дискусіях. Ми можемо сперечатися про темпи змін, говорити про нові виклики чи недосконалість рішень, але навряд чи когось здивує сама розмова про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Але 20 років тому все було зовсім інакше!
1 липня 2026 р.
Повномасштабне вторгенення суттєво вплинуло на життя українських громад. Поряд із безпековими викликами загострилися проблеми психологічного благополуччя та гендерно зумовленого насильства, особливо у сільських і віддалених населених пунктах, де доступ до підтримки часто обмежений.
30 червня 2026 р.
У невеликих громадах особливо цінними стають простори, де можна не лише зустрітися, а й відчути підтримку, поділитися переживаннями та знайти внутрішні сили рухатися далі. Саме таким місцем відтепер стане кімната психологічного розвантаження «Острівець спокою. Простір довіри», створена у Крутівській громаді Чернігівської області в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».
