— Щоранку шукаю в себе зморшки, — каже вінничанка 35-річна Анастасія Петкова. — Встаю і одразу до дзеркала. Бачу там якусь тітку. Я заміжня, чоловік старший, цікава робота. Але від слова "женщина" в мене паніка. У жар кидає, серце вискакує.
Автор: Gazeta.ua
— Щоранку шукаю в себе зморшки, — каже вінничанка 35-річна Анастасія Петкова. — Встаю і одразу до дзеркала. Бачу там якусь тітку. Я заміжня, чоловік старший, цікава робота. Але від слова "женщина" в мене паніка. У жар кидає, серце вискакує.
У трамваї відвертається від старших пасажирок, у магазині — від продавщиць.
— Приходжу додому і плачу. Тричі на тиждень ходжу на фітнес, ботокс три роки роблю. Потроху починаю божеволіти. Думаю, що більше нічого хорошого в житті не буде.
Жінки та чоловіки починають боятися старості після 30 років. У перших є страх стати негарними, у других — утратити потенцію. Психотерапевт із київського Центру практичної психології "Альфа-Генезис" 29-річна Марія Д'яконова радить зрозуміти, що насправді лякає.
— Це може бути побоювання залишитися самому, чи що на вас не звертатимуть увагу. Може бути глибокий страх смерті. Або що зрадить чоловік. Можливо, колись батько кинув маму і сказав: "Ти стара і мене більше не цікавиш". І це відклалося глибоко у підсвідомості.
Часто людина настільки незадоволена своїм тілом, що весь час робить пластичні операції. Це нав'язливий стан — постійне виконання ритуальних дій. Такі особи кілька разів перевіряють, чи зачинили двері, чи вимкнули праску.
— Увімкніть логіку. Зрозумійте, що коли по кілька разів дивитися у дзеркало, зморшок не поменшає. Відійдіть від того, що програмує на невдачу, — радить фахівець. — Запишіть у щоденнику: "Я — не моя мама, чоловік мене не кине". Так поступово переконаєте себе.
3 липня 2026 р.
Сьогодні словосполучення «гендерна рівність» звучить у медіа, на конференціях, у державних програмах і громадських дискусіях. Ми можемо сперечатися про темпи змін, говорити про нові виклики чи недосконалість рішень, але навряд чи когось здивує сама розмова про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Але 20 років тому все було зовсім інакше!
1 липня 2026 р.
Повномасштабне вторгенення суттєво вплинуло на життя українських громад. Поряд із безпековими викликами загострилися проблеми психологічного благополуччя та гендерно зумовленого насильства, особливо у сільських і віддалених населених пунктах, де доступ до підтримки часто обмежений.
30 червня 2026 р.
У невеликих громадах особливо цінними стають простори, де можна не лише зустрітися, а й відчути підтримку, поділитися переживаннями та знайти внутрішні сили рухатися далі. Саме таким місцем відтепер стане кімната психологічного розвантаження «Острівець спокою. Простір довіри», створена у Крутівській громаді Чернігівської області в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».
