Відбулася презентація дослідження про життя випускників інтернатних установ

Наприкінці листопада фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» за підтримки журналу «Експерт» провів круглий стіл «Продай іграшки - допоможи дитині з дитбудинку!», в ході якого відбулася презентація результатів дослідження« Життєвий шлях випускників інтернатних закладів, дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей». Дане дослідження було проведено на замовлення фонду «Розвиток України» Українським центром соціальних реформ спільно з Українським інститутом соціальних досліджень ім. Олександра Яременкопрі інформаційної підтримки «Главред-медіа».

У круглому столі взяли участь представники громадських організацій, Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини, представники ЗМІ. Спеціальним гостем круглого столу став російський громадський діяч, публіцист, випускник інтернату, автор книги «Солоне дитинство» Олександр Гезалов.

Результати дослідження - це ще один спосіб відшукати додаткові аргументи проти інтернатної системи. Згідно з отриманими даними, кожен 12-й випускник інтернатів відзначав "поганий" соціально-психологічний клімат в інтернатному закладі під час свого перебування; кожен 7-й випускник заявляє про жорстоке ставлення до себе під час перебування в інтернатних закладах; половина випускників переживала почуття страху за кілька місяців до випуску; майже половина випускників дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей мали досвід проживання в інтернатному закладі та менше чверті з них задоволені періодом проживання в ньому; 86% опитаних замислювалися перед випуском стосовно свого подальшого життя. Один з найважливіших моментів - стигма: кожен 4-й приховує статус "випускник інтернатного закладу"; кожен 11-й випускник інтернатного закладу зазнає утисків через свій статус дитини-сироти.

У ході круглого столу голова Карельської громадської молодіжної організації «Рівновага», консультант соціального Центру «Піклування» Олександр Гезалов зауважив: «Коли ти весь час живеш у дитячому будинку, тобі не треба думати, як вирішувати свої проблеми.Коли ж ти виходиш за його стіни, доводиться налагоджувати соціальні контакти. А це робити мало хто вміє. Інше питання, що суспільство ставиться до таких дітей специфічно. Я нещодавно листувався зі своєю однокласницею, а вона мені каже, що зустрічала нашу вчительку.Однокласниця стала говорити про мої успіхи, що у мене є дві вищі освіти, державні нагороди, а викладачка здивувалася: чому він ще не у в'язниці, адже в дитбудинку був такий-сякий? .. А я був таким, яким я там міг бути, тому що система дуже жорстка.Наприклад, є своя ієрархія: зайчики, які за своїм розумовим та фізичним можливостями не можуть бути першими, лисички - здатні пристосовуватися, вовченята - які можуть огризатися.І, нарешті, ведмежата - ті, хто всім «рулять» в дитбудинку, чи ті, кого прийнято показувати як кращих випускників ».

На питання про те, яка допомога потрібна дитбудинку, Олександр відповів: «Коли мене питають, що подарувати діткам-сиротам, я кажу - сиротам допомагати не треба. Найкраще продайте все, що ви приготували для них, і, взявши з собою фахівця з профорієнтації, допоможіть співробітникам дитячого будинку навчитися правильно, допомагати своїм підопічним».

На сьогоднішній день в країні понад 100 000 дітей, що мають статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, у тому числі в інтернатах, що знаходяться у сфері управління МОН, МОЗ, Мінпраці - 28 579 чоловік. За роки незалежності на тлі зменшення загальної кількості дітей щорічно збільшується показник кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у розрахунку на 100 000 дитячого населення. Цей показник досяг 285,8 в 2007 році, що на 41,1% більше ніж у 2000 році.

На думку організаторів круглого столу, не можна допустити зміцнення інтернатної системи, яка працює не в інтересах дитини і в змозі забезпечити тільки базові потреби. Численні дослідження, в т.ч. ЮНІСЕФ, HomeandHopeforChildren, показали - дитина, яка прожила в установі 3 роки, ніколи не зможе наздогнати в розвитку дитини, що виросла в сім'ї. Кожна друга дитина шкільного віку, яка виховується в інтернатному закладі, проходить через усі форми насильства: фізичне, емоційне і сексуальне. Життя дитини в інтернаті базується на залежності від персоналу. Існуюча система вчить виживати в інтернаті, а не за його стінами, де підліток залишається наодинці з усіма проблемами дорослого життя.