Волинська обласна адміністрація підписала Меморандум про взаєморозуміння та співпрацю із Уповноваженим Президента України з прав дитини Миколою Кулебою та громадською організацією «Одна надія» щодо впровадження наставництва для дітей з інтернатних закладів.
Автор: ВолиньPost
Волинська обласна адміністрація підписала Меморандум про взаєморозуміння та співпрацю із Уповноваженим Президента України з прав дитини Миколою Кулебою та громадською організацією «Одна надія» щодо впровадження наставництва для дітей з інтернатних закладів.
Про це стало відомо 9 жовтня під час засідання круглого столу з реалізації програми наставництва.
Програма полягає в ефективній допомозі дітям з інтернатів задля їх активної соціалізації та адаптації до реального життя. Нині в Україні майже 106 тисяч дітей, лише 8% з яких мають статус для всиновлення чи опікунства. Всі інші - це батьківські діти, яких не можуть всиновити чи прилаштувати. Тому найперше наставництво спрямоване на дітей, які потрапили в інтернат та залишаються там надовго.
Заступник голови ОДА Світлана Мишковець зауважила, що часто до сиріт проявляють жалість через те, що вони позбавленні піклування. Натомість соцслужби мають бути націлені не на жалість, а на те, аби створити максимально комфортні умови та підготувати дітей до дорослого життя. Адже, за словами Мишковець, діти часто не мають від кого перейняти елементарні звички та навики поводження в родині.
«Давайте займемося програмою наставництва, а не забиранням дитини-сироти у той кокон, який ми самі створили», - додала посадовець.
Діти отримують добре харчування, одяг та житло. Проте вони не вміють елементарних речей – готувати їжу, заощаджувати кошти тощо. За статистикою, багато дітей після виходу з інтернату скоюють злочини, стають безхатченками чи здійснюють спроби суїциду. Адже діти не мають близької людини, яка могла б їх навчати елементарним речам, яка б стала «містком» до реального життя.
Керівник проекту наставництва в Україні та ГО «Одна надія» Тетяна Іордан зауважила, що діти з інтернатів потребують наставника, аби давати їм можливість вибору, мотивувати їх.
«У грі, стосунках дитина навчається обирати, наприклад, чай в кафе - можливо, вона не знала, що таке імбирний чай, бо протягом всього життя пила лише чорний», - навела приклад Іордан. Наставник навчає дитину простим речам, які та просто не мала звідки дізнатися. Це, перш за все, друг, який підказує шлях. У таких стосунках, на переконання благодійниці, змінюється й наставник.
Насправді практика наставництва існує в Україні з 2009 року. Оскільки програму теж створювали в Україні, то вона пристосована до реалій. У 2016 році Президент підписав Закон про наставництво.
Долучитися до проекту, щоправда через відеозвернення, закликала й Міс Україна 2017 Поліна Ткач. Зрештою, Мишковець зауважила, що справа не в паперах і підписах, а в роботі, тому далі варто доводити корсиність поекту через ефективну його реалізацію.
3 липня 2026 р.
Сьогодні словосполучення «гендерна рівність» звучить у медіа, на конференціях, у державних програмах і громадських дискусіях. Ми можемо сперечатися про темпи змін, говорити про нові виклики чи недосконалість рішень, але навряд чи когось здивує сама розмова про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Але 20 років тому все було зовсім інакше!
1 липня 2026 р.
Повномасштабне вторгенення суттєво вплинуло на життя українських громад. Поряд із безпековими викликами загострилися проблеми психологічного благополуччя та гендерно зумовленого насильства, особливо у сільських і віддалених населених пунктах, де доступ до підтримки часто обмежений.
30 червня 2026 р.
У невеликих громадах особливо цінними стають простори, де можна не лише зустрітися, а й відчути підтримку, поділитися переживаннями та знайти внутрішні сили рухатися далі. Саме таким місцем відтепер стане кімната психологічного розвантаження «Острівець спокою. Простір довіри», створена у Крутівській громаді Чернігівської області в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».
