19-річна Амша з маленьким сином переховуються в іракському Курдистані, куди дивом втекли з полону бойовиків-джихадистів. Жінка мешкала у селі поблизу Синджара, де, переважно, проживали єзиди.
Автор: euronews
19-річна Амша з маленьким сином переховуються в іракському Курдистані, куди дивом втекли з полону бойовиків-джихадистів. Жінка мешкала у селі поблизу Синджара, де, переважно, проживали єзиди.
У ніч на 3 серпня туди прийшли бійці угруповання “Ісламська держава”. Чоловіка Амші стратили у неї на очах, а її із сином відвезли у Мосул, а там фактично продали на невільницькому ринку одному з ватажків бойовиків. Про пережите жінка розповідає зі сльозами на очах:
“Одна жінка-єзидка призначалася для 10 чоловіків з ІДІЛ. Нас продавали за 10-12 доларів. Хто може виправдати таку поведінку? Чи може Господь таке прийняти? Це ганьба, коли жінку ґвалтують. Але коли її ґвалтують десятеро чоловіків, то як це назвати? Це не люди, це тварини. Через них я постійно перебуваю у стані страху”.
Утекти з полону Амші допомогла місцева родина у Мосулі. Іншим жінкам пощастило менше. За даними правозахисників, у полоні ісламістів може перебувати до 600 єзидок. Ті, хто залишилися на підконтрольній ісламістам території, живуть у жаху.
“Три дні тому я розмовляла з матір‘ю. Вона закопала свій мобільний телефон, аби ніхто його не знайшов. Джихадисти шукають телефони, і якщо знайдуть, то просто застрелять її. Думаю, що вони знайшли мобільний моєї сестри, тому що вона не дзвонила вже 12 днів”, – каже ще одна втікачка.
Єзиди заявляють, що стали жертвами геноциду з боку ісламістів через свою релігію, яка поєднує елементи ісламу та зороастризму. Джихадисти вважають їх слугами диявола.
3 липня 2026 р.
Сьогодні словосполучення «гендерна рівність» звучить у медіа, на конференціях, у державних програмах і громадських дискусіях. Ми можемо сперечатися про темпи змін, говорити про нові виклики чи недосконалість рішень, але навряд чи когось здивує сама розмова про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Але 20 років тому все було зовсім інакше!
1 липня 2026 р.
Повномасштабне вторгенення суттєво вплинуло на життя українських громад. Поряд із безпековими викликами загострилися проблеми психологічного благополуччя та гендерно зумовленого насильства, особливо у сільських і віддалених населених пунктах, де доступ до підтримки часто обмежений.
30 червня 2026 р.
У невеликих громадах особливо цінними стають простори, де можна не лише зустрітися, а й відчути підтримку, поділитися переживаннями та знайти внутрішні сили рухатися далі. Саме таким місцем відтепер стане кімната психологічного розвантаження «Острівець спокою. Простір довіри», створена у Крутівській громаді Чернігівської області в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».
