За даними ООН близько 70% жінок у світі страждають від побутового насильства. Експерти пов'язують це з існуючою дискримінацією щодо жінок у законодавстві і на практиці, а також нерівністю між чоловіками і жінками. Серед іншого ці проблеми обговорюють делегати 58-ї сесії Комісії зі становища жінок, що проходить в штаб-квартирі ООН. Традиційно в ці дні в Нью-Йорк з'їжджаються представниці громадянського суспільства з усіх країн світу.
Автор: Радио ООН
За даними ООН близько 70% жінок у світі страждають від побутового насильства. Експерти пов'язують це з існуючою дискримінацією щодо жінок у законодавстві і на практиці, а також нерівністю між чоловіками і жінками. Серед іншого ці проблеми обговорюють делегати 58-ї сесії Комісії зі становища жінок, що проходить в штаб-квартирі ООН. Традиційно в ці дні в Нью-Йорк з'їжджаються представниці громадянського суспільства з усіх країн світу.
Про те, наскільки гостро проблема насильства щодо жінок стоїть у Вірменії, Артем Пащенко розпитав директора НВО «Суспільство без насильства» Анну Нікогосян.
*****
АН: Справа в тому, що наш регіон, країни Південного Кавказу не дуже видно в глобальному масштабі , іноді люди не знають, які у нас проблеми. У нас дуже високий ступінь гендерного та домашнього насильства.
Є різні дані по нашій країні, які збирали наша організація і наші партнери. Наведу дані «Міжнародної Амністії ». У 2008 році ця організація провела опитування. За їх даними, дві третини жінок у Вірменії піддаються психологічному насильству, а близько чверті жінок - фізичному. В цілому, близько 66% жінок у нашій країні зазнають насильства, це дуже багато.
Наша організація створила групу швидкого реагування - Rapid Response Unit - це група, яка в короткі терміни після отримання інформації про насильство в якомусь регіоні, місті, селі, проводить журналістське розслідування.
Потім надається психологічна, юридична чи інша допомога жертві насильства або членам сім'ї. Іноді ми працюємо з такими питаннями, справами, коли жінка або дівчина загинула від домашнього насильства.
Наприклад, у січні-лютому цього року у нас вже п'ять жертв домашнього насильства. П'ять дівчат загинули через цей «синдром».
АП: Якщо говорити про допомогу, яку надає Ваша організація. Чи може жінка, яка постраждала від насильства, піти до суду, домагатися того, щоб її права дотримувалися?
АН: Це саме те , що ми робимо. Ми не тільки працюємо з ними і хочемо, щоб вони стали сильнішими, сформувалися як особистості після такого удару, а й надаємо юридичну допомогу. У нас є адвокат.
Іноді , через корупцію та ін, бувають випадки, коли хочуть просто закрити справу, кажучи, що чоловік був у стані афекту або були якісь психологічні проблеми.
Наша роль у тому, щоб ми були присутні на кожному судовому засіданні. Ми і наші партнерські організації йдемо на кожну судову процедуру. Іноді навіть з плакатами, повідомленнями, якщо ми бачимо, що щось не так і впливаємо. Ми даємо прес -конференції, тобто, робимо все, щоб такі справи були під наглядом громадськості.
3 липня 2026 р.
Сьогодні словосполучення «гендерна рівність» звучить у медіа, на конференціях, у державних програмах і громадських дискусіях. Ми можемо сперечатися про темпи змін, говорити про нові виклики чи недосконалість рішень, але навряд чи когось здивує сама розмова про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Але 20 років тому все було зовсім інакше!
1 липня 2026 р.
Повномасштабне вторгенення суттєво вплинуло на життя українських громад. Поряд із безпековими викликами загострилися проблеми психологічного благополуччя та гендерно зумовленого насильства, особливо у сільських і віддалених населених пунктах, де доступ до підтримки часто обмежений.
30 червня 2026 р.
У невеликих громадах особливо цінними стають простори, де можна не лише зустрітися, а й відчути підтримку, поділитися переживаннями та знайти внутрішні сили рухатися далі. Саме таким місцем відтепер стане кімната психологічного розвантаження «Острівець спокою. Простір довіри», створена у Крутівській громаді Чернігівської області в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».
