Як повернути в суспільство підлітків, які стали "важкими"?

Вони живуть у підземних переходах, на вокзалах та в каналізаційних мережах. Дітей вулиці, за різними підрахунками, в Україні від ста до двохсот тисяч. Утім точна кількість - невідома, адже держава не рахує безпритульних. Після опитування Інституту соціальних досліджень за підтримки ЮНІСЕФ виявилося, що виштовхують на вулицю дітей переважно їхні ж батьки-п'яниці. Як повернути в суспільство підлітків, які стали "важкими", - з'ясовувала Олеся Варламова.

Славко виріс сиротою. Тато помер, а мати позбавили батьківських прав, бо полюбляла оковиту. Так потрапив до інтернату, лише на вихідних звідти його забирала бабуся. Хлопець каже, вихователі не ображали, але час від часу тікав, щоб пожити на вулиці.

Слава Одайник, сирота:

- Устал от учебы там, все-таки, когда маленький, учиться не хочешь, хочется свободы там, гулять. Милиция назад в школу привозила, или сам приходил.

Біжать діти і з дому - переважно через батьків-пияків. Це з'ясували фахівці інституту соціальних досліджень за підтримки ЮНІСЕФ. Наркоманія або домашнє насильство виганяє на вулицю 13% тінейджерів, і лише мала частина йде з хати, бо протестує проти опіки дорослих. На вулиці їх можуть чекати проблеми вже з міліцією.

Підлітків б'ють в ізоляторах тимчасового утримання, вони потерпають від насильства у дитячих кімнатах міліції, дістається від персоналу приймальників-розподільників, а дівчат у цих установах примушують до сексу.

Небезпечно може бути не лише у відділку. Одну з дівчат після смерті батьків оформили в інтернат, в якому вона не витримала і дня.

Ольга Балакірєва, голова правління українського інституту соц досліджень:

- У цьому ж інтернаті у першу ж ніч відбулося зґвалтування її, і на завтра про це знав весь інтернат. Вона збігла з цього інтернату, вона знайшла дружнє оточення, вона просто не знала, до кого їй звернутися.

Соціальних інспекторів, які мали б опікуватись беззахисними підлітками, замало. Тож служби у справах дітей не встигають займатись проблемними сім'ями, в яких знущаються та навіть вбивають дітей.
 
Сергій Домбровський, начальник ГУ захисту прав і свобод громадян та інтересів держави:

- У чернігівській області батьки, які зловживали спиртними напоями, утопили двох своїх дітей у колодязі та закидали їх дровами.

Не завжди краща доля спіткає дітей, яких передають до прийомних сімей. Там вже своїх чад б'ють опікуни. Скривджені знаходять один вихід.

Віктор Занфіров, заступник генерального прокурора:

- Сімейне неблагополуччя виштовхує дітей на вулиці змушує їх бродяжнити, жебракувати. Цими проблемами жодним чином не опікується жодне міністерство, на сьогодні відсутні дані щодо кількості таких дітей.

За даними соціологів армію бездомних все важче підрахувати. Як правило це вже організовані групу якими керують ділки. Вони дають їжу та дах над головою, натомість вимагають різних послуг - від жебракування до сексуального рабства. При чому генпрокуратура зауважує, що міліція таких організаторів майже не виявляє.

Олеся Варламова, журналіст:

- За підрахунками експертів лише четверта частина дітей кидає життя на вулиці і повертається у суспільство. Переважна більшість через пиятику, наркоманію та проституцію закриває собі шлях у майбутнє.

Чи не всі діти вулиці, хоча б раз у житті вживали спиртне. Переважна більшість курить травку. Ще нюхають клей, кожен другий вживає наркотики, а кожен п'ятий є споживачем ін'єкційних наркотиків, частіше використаними шприцами, також підлітки мають випадкових сексуальних партнерів. Дітей, що прагнуть жити на вулиці, не поменшає, якщо не змінити інтернатно-тюремну систему їх виховання, кажуть фахівці. Радять звернутись до європейського досвіду, де з підлітками працюють так звані вуличні працівники. Існують і сім'ї "швидкої допомоги", яким держава платить за опіку. Безкоштовні речі - дружнє ставлення та повага до особистості - можуть бути доступні безпритульним і в Україні.