
На Херсонщині почастішали випадки, коли сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, тікають на вулицю навіть із сімейних дитбудинків, де їм створюють цілком комфортні умови життя.
Автор: Голос України
На Херсонщині почастішали випадки, коли сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, тікають на вулицю навіть із сімейних дитбудинків, де їм створюють цілком комфортні умови життя.
Так, 15-річний хлопець покинув прийомних батьків у Скадовську, щоб повернутися до обласної школи-інтернату імені Тараса Шевченка. Як і ще кілька хлопців та дівчат до того, він вирішив, що у глибинці йому не забезпечать якісної освіти та можливості здобути омріяну професію: умови у невеличкому місті для цього гірші, ніж в обласному центрі. І це вже стає неабиякою проблемою: при тому, що малечі, залишеної поза родинним колом, тут найбільше (622 сиріт), сімейних дитбудинків у Херсоні лише два, в яких виховують чотирнадцять колишніх інтернатівців. Як наслідок, херсонським сиротам знаходять батьків-вихователів у приміських районах. А їм і до сільського життя адаптуватися важче, і плани на майбутнє з намірами «крутити хвости коровам» вони аж ніяк не пов’язують. І це провокує конфлікти, яким не можуть зарадити чиновники.
— Загалом в області — 32 дитбудинки сімейного типу та 160 прийомних родин, з яких у обласному центрі — всього чотири, а сімейних дитбудинків — 2. Протягом останніх років нових ДБСТ тут не створювали, хоча в інших районах влада знаходить можливості допомагати відкриттю бодай одного-двох кожного року, — розповіла керівник служби у справах дітей Херсонщини Олена Міхєєва.
У Херсоні обидва названі сімейні дитбудинки родин Крюковських та Васильєвих створені виключно завдяки тому, що доброчинні організації своїм коштом придбали та подарували їм котеджі. Але будувати плани з повернення сиріт у родини на тому, що якась добра душа колись підкине грошей на нерухомість, — і наївно, і непрофесійно. У міськраді це усвідомлюють, але...
— Потрібна соціальна програма з придбання чи спорудження житла під сімейні дитбудинки. Обговорення з цього приводу триває, однак на комфортне помешкання для великої родини нині потрібні великі гроші, а з бюджетними видатками дуже складно, — коментує начальник служби у справах дітей управління молоді та спорту Херсонської міськради Віра Капліна. — До того ж, річ не тільки у житлі — віддати дітей можемо лише у надійні руки. Майбутні батьки-вихователі повинні мати постійне джерело доходу й бути офіційно працевлаштовані, а це в охопленому безробіттям місті непросто. Скажімо, днями звернулася до нас родина, яка хоче створити сімейний дитбудинок. З житлом у них усе гаразд — є аж два котеджі у Комсомольському районі міста. Але працює подружжя неофіційно, і щойно ми дали б йому дозвіл, то наступними ж днями писали б пояснювальні в прокуратурі, чому порушили закон.
Не можна сказати, що влада Херсона хронічно заощаджує на знедолених дітях. З муніципальної скарбнички виділили кошти на реконструкцію цілого поверху в одному з комунальних гуртожитків — його переобладнали під соціальне житло для сиріт, котрі досягли повноліття і вступають у доросле життя. Та маленьким сиротам окремого житла ще не треба, але вони так само мають право на виховання та якісну освіту. І якщо при цьому не бажають полишати рідне місто, то з їхньою позицією також треба рахуватися. А то вже як у сумному анекдоті: коли до міських інтернатів приїжджають кандидати у прийомні батьки з села у супроводі чиновників з опікунського відомства, малеча ховається від них по темних закапелках.

13 листопада 2026 р.
Як зробити так, щоб дитина знала свої права, могла розпізнати їх порушення і не боялася про це говорити? Як допомогти дорослим правильно підтримати дитину, яка пережила травматичний досвід? І як подбати про тих, хто щодня працює з чужим болем? На ці запитання відповідав проєкт «Підтримка без бар’єрів», який Жіночий консорціум України реалізував за фінансування Ради Європи.

12 листопада 2026 р.
У час війни ми дедалі частіше опиняємося поруч із людьми, які переживають втрату, страх, тривогу, розгубленість або сильне емоційне напруження. І не завжди розуміємо, як правильно реагувати, що сказати, як підтримати і водночас не зробити боляче ще більше. Саме про це говорила під час онлайн-тренінгу «Травмо-чутлива комунікація: як розмовляти з людиною у кризовому стані» психологиня-психотерапевтка Тетяна Пашко.

12 листопада 2026 р.
Листопад у нашому НЕформальному клубі – місяць прав, сексуальної просвіти та нових відкриттів! 🔥А на нещодавній зустрічі було дещо особливе! Ми дістали нашу минулорічну капсулу часу,😳ті самі листи, які ми самі написали собі в майбутнє. І тепер змогли перечитати, про що мріяли, чого чекали та якими бачили себе рік тому.