З думкою і планами сиріт теж треба рахуватися

На Херсонщині почастішали випадки, коли сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, тікають на вулицю навіть із сімейних дитбудинків, де їм створюють цілком комфортні умови життя.

Так, 15-річний хлопець покинув прийомних батьків у Скадовську, щоб повернутися до обласної школи-інтернату імені Тараса Шевченка. Як і ще кілька хлопців та дівчат до того, він вирішив, що у глибинці йому не забезпечать якісної освіти та можливості здобути омріяну професію: умови у невеличкому місті для цього гірші, ніж в обласному центрі. І це вже стає неабиякою проблемою: при тому, що малечі, залишеної поза родинним колом, тут найбільше (622 сиріт), сімейних дитбудинків у Херсоні лише два, в яких виховують чотирнадцять колишніх інтернатівців. Як наслідок, херсонським сиротам знаходять батьків-вихователів у приміських районах. А їм і до сільського життя адаптуватися важче, і плани на майбутнє з намірами «крутити хвости коровам» вони аж ніяк не пов’язують. І це провокує конфлікти, яким не можуть зарадити чиновники.

— Загалом в області — 32 дитбудинки сімейного типу та 160 прийомних родин, з яких у обласному центрі — всього чотири, а сімейних дитбудинків — 2. Протягом останніх років нових ДБСТ тут не створювали, хоча в інших районах влада знаходить можливості допомагати відкриттю бодай одного-двох кожного року, — розповіла керівник служби у справах дітей Херсонщини Олена Міхєєва.

У Херсоні обидва названі сімейні дитбудинки родин Крюковських та Васильєвих створені виключно завдяки тому, що доброчинні організації своїм коштом придбали та подарували їм котеджі. Але будувати плани з повернення сиріт у родини на тому, що якась добра душа колись підкине грошей на нерухомість, — і наївно, і непрофесійно. У міськраді це усвідомлюють, але...

— Потрібна соціальна програма з придбання чи спорудження житла під сімейні дитбудинки. Обговорення з цього приводу триває, однак на комфортне помешкання для великої родини нині потрібні великі гроші, а з бюджетними видатками дуже складно, — коментує начальник служби у справах дітей управління молоді та спорту Херсонської міськради Віра Капліна. — До того ж, річ не тільки у житлі — віддати дітей можемо лише у надійні руки. Майбутні батьки-вихователі повинні мати постійне джерело доходу й бути офіційно працевлаштовані, а це в охопленому безробіттям місті непросто. Скажімо, днями звернулася до нас родина, яка хоче створити сімейний дитбудинок. З житлом у них усе гаразд — є аж два котеджі у Комсомольському районі міста. Але працює подружжя неофіційно, і щойно ми дали б йому дозвіл, то наступними ж днями писали б пояснювальні в прокуратурі, чому порушили закон.

Не можна сказати, що влада Херсона хронічно заощаджує на знедолених дітях. З муніципальної скарбнички виділили кошти на реконструкцію цілого поверху в одному з комунальних гуртожитків — його переобладнали під соціальне житло для сиріт, котрі досягли повноліття і вступають у доросле життя. Та маленьким сиротам окремого житла ще не треба, але вони так само мають право на виховання та якісну освіту. І якщо при цьому не бажають полишати рідне місто, то з їхньою позицією також треба рахуватися. А то вже як у сумному анекдоті: коли до міських інтернатів приїжджають кандидати у прийомні батьки з села у супроводі чиновників з опікунського відомства, малеча ховається від них по темних закапелках.