Правозахисники закликають державу евакуювати з захоплених самопроголошеними республіками територій Донбасу дітей сиріт, які досі лишаються у місцевих дитячих закладах. «3000 дітей залишаються заручниками ситуації в сиротинцях й інтернатах. З них держава зобов’язана вивезти 150 дітей» — каже голова Центру інформації з прав людини, правозахисниця Тетяна Печончик. Для ввезення всіх інших дітей має бут дозвіл від батьків. Це обов’язкова документальна вимога, яку неможливо обійти. «Тому зараз ще й надзвичайно важливо проводити роз’яснювальну роботу з батьками» — пояснюють правозахисники.
Автор: Громадське радіо
Правозахисники закликають державу евакуювати з захоплених самопроголошеними республіками територій Донбасу дітей сиріт, які досі лишаються у місцевих дитячих закладах. «3000 дітей залишаються заручниками ситуації в сиротинцях й інтернатах. З них держава зобов’язана вивезти 150 дітей» — каже голова Центру інформації з прав людини, правозахисниця Тетяна Печончик. Для ввезення всіх інших дітей має бут дозвіл від батьків. Це обов’язкова документальна вимога, яку неможливо обійти. «Тому зараз ще й надзвичайно важливо проводити роз’яснювальну роботу з батьками» — пояснюють правозахисники.
Згідно із статистикою, 3 тисячі дітей залишаються у дитячих закладах окупованої території, з них 150 – діти-сироти. З 3 тисяч – 150 діти-сироти, отже 2850 – діти інших категорій. Розкажіть, які категорії дітей є і від кого, у такому разі, залежить їх вивезення?
Ми не закликаємо до вивезення тих дітей, у яких є батьки або опікуни. Як правило, це діти, батьки яких знаходяться у тяжких життєвих обставинах. Це може бути алкоголізм, наркоманія, і вони тимчасово перебувають у таких закладах. Це можуть бути з інвалідністю, яким потрібен спеціальний догляд і вони перебувають у таких закладах. Тобто там є різні категорії дітей, але ми вважаємо, що щодо цих дітей, треба проводити роз’яснювальну роботу з батьками. Має бути розроблена певна карта на рівні міністерств, куди їм бігти, де рятуватися.
Пригадую, був епізод під час наступу на Дебальцеве евакуювали певний дитячий заклад. Їх евакуювали до Дніпропетровська, а потім, на вимогу батьків, частину цих дітей повернули.
Формальних законних підстав не зробити цього немає, тому що батьки відповідають за своїх дітей. Тут ми вважаємо, що потрібно посилювати роботу з батьками. І теж не кидати їх напризволяще, щоб вони розуміли, що якщо снаряди потраплять в їхні міста і села у них є місце, куди держава їм може запропонувати переїхати разом із дітьми.
Питання евакуації залежить від Кабінету міністрів?
Так, воно залежить від Кабміну. Тут також є проблема нескоординованості між різними міністерствами і відомствами, тому що, наприклад, дитячі заклади, які знаходяться у зоні АТО у прифронтовій зоні підпорядковуються трьом міністерствам (це Міністерство соціальної політики. Мінінстерство охорони здоров’я та Міністерство освіти та науки). Власне, з якимись міністерствами простіше працювати, з якимись складніше. Ми говоримо, що має бути загальна політика держави щодо того, що робити з цими місцями.
Не тільки з тими, де знаходяться діти, а й де знаходяться діти похилого віку, ув’язнені, тобто з будь-якими місцями, де люди перебувають під контролем держави і не можуть самі їх покинути. Має бути розроблена карта, чого досі нема. Ми говоримо про це ще з літа минулого року, коли розпочиналося захоплення частини Донецької та Луганської областей. Частина закладів, які швидше зорієнтувалися чи їх скоординували, виїхали, а решта залишилися там. Наприклад, у Горлівському інтернаті для людей з інвалідністю була активна позиція директора. Вона майже усіх вивезла, залишилися лише 20 найбільш лежачих, яких вона не встигла вивезти. З цих 20 людей, станом на лютий, живих лише 5, тобто 15 померло. Ми не знаємо, що відбудеться, знову активізуються бойові дії, відбуваються обстріли, іде наступ і ми вважаємо, що зараз потрібно вивозити цих дітей.
Чиновники говорять про те, що закладам, які залишилися на окупованих територіях, треба змінювати інструкції, які у них є на випадок надзвичайних ситуацій. Це може зробити профільне міністерство, яке опікується закладом, чи хто?
Я не розумію, чому за рік неможливо змінити інструкції. Там є ще така проблема, що частина цих закладів підпорядковується місцевим органам влади. У випадку ескалації конфлікту, вони їх вивозять в сусідні міста. Потім бойові дії наближуються туди. Ця проблема глобальна, її потрібно вирішувати, зробивши, скажімо, міжвідомчу комісію. Велика державна машина на це не реагує і вже багато людей через це постраждало. Варто зробити міжвідомчий координаційний штаб або комісію, яка б розробила відповідну інструкцію і евакуювала цих людей. Тобто це все питання папірців, а ми говоримо про життя людей, які там знаходяться.
Говорять про те, що в Україні немає законодавства, яке б захищало дитину під час бойових дій. Це законодавство, очевидно, має приймати ВР. Розкажіть детальніше про ці моменти?
Справді у нас є прогалина у законодавстві, яка стосується бойових дій і захисту прав дітей. Очевидно, що він є, адже раніше у нас не було бойових дій і не було потреб приймати таке законодавство. Наша організація, яка належить до коаліції за права дитини, на зустрічах коаліції піднімала цю проблему і очевидно, що члени коаліції за права дитини будуть пропонувати депутатам напрацювання і якісь проекти законів, які б захищали дітей у момент конфліктів. Те, що зараз робимо ми, це намагаємося привернути увагу до цієї проблеми.
У випадку, якщо ВР, прийме таке законодавство, його імплементація зобов’яже Кабмін реагувати на питання з інструкціями і евакуацією?
Я сподіваюся, що так, хоча мені здається, що це треба вже робити, а не чекати доки ВР прийме відповідне законодавство. На жаль, дуже часто багато відписок. Про ті проблеми, про які ми говоримо зараз, ми уже давно говоримо. Щоразу після візитів у такі заклади ми пишемо детальні звіти і рекомендації відповідним міністерствам і уряду. На жаль, стан їх виконання не є задовільним і нам доводиться говорити через пресу.
Чиновники Кабміну знають, що ви зараз знаходитися тут, вони ідуть на контакт з правозахисними організаціями?
Так, у нас є інструменти через офіс омбудсмена Уповноваженого ВР з прав людини і Валерія Лутковська також пише листи за результатами наших візитів. Деякі проблеми вирішуються, діти вивозилися і минулого року, було декілька закладів вивезено, але ми кажемо про те, що цього недостатньо і там діти залишаються. Якщо заклад знаходиться у 20-ти кілометрах від зони бойових дій, то це становить реальну небезпеку тим людям, які там знаходяться.

13 листопада 2026 р.
Як зробити так, щоб дитина знала свої права, могла розпізнати їх порушення і не боялася про це говорити? Як допомогти дорослим правильно підтримати дитину, яка пережила травматичний досвід? І як подбати про тих, хто щодня працює з чужим болем? На ці запитання відповідав проєкт «Підтримка без бар’єрів», який Жіночий консорціум України реалізував за фінансування Ради Європи.

12 листопада 2026 р.
У час війни ми дедалі частіше опиняємося поруч із людьми, які переживають втрату, страх, тривогу, розгубленість або сильне емоційне напруження. І не завжди розуміємо, як правильно реагувати, що сказати, як підтримати і водночас не зробити боляче ще більше. Саме про це говорила під час онлайн-тренінгу «Травмо-чутлива комунікація: як розмовляти з людиною у кризовому стані» психологиня-психотерапевтка Тетяна Пашко.

12 листопада 2026 р.
Листопад у нашому НЕформальному клубі – місяць прав, сексуальної просвіти та нових відкриттів! 🔥А на нещодавній зустрічі було дещо особливе! Ми дістали нашу минулорічну капсулу часу,😳ті самі листи, які ми самі написали собі в майбутнє. І тепер змогли перечитати, про що мріяли, чого чекали та якими бачили себе рік тому.