Замість солодощів – спілкування: як наставники допомагають сиротам

Допомогти дитині-сироті можна не лише усиновленням чи опікунством. Адже подарувати шанс на життя можуть наставники, які підтримають і поділяться досвідом. Усе для того, аби дитина повернулася з інтернату в життя соціалізованою особистістю. Тому “Гречка” дізналася як наставництво впроваджують на Кіровоградщині.

Потреба в спілкуванні

Алла Івченко займається благодійністю близько двадцяти років. Каже, що наставництвом займалася в Україні ще до того як його впровадили на законодавчому рівні.

Ми зустрічаємося в кав’ярні. Пані Алла запізнюється, перепрошує, але продовжує узгоджувати телефоном деякі зустрічі зі своїми підопічними. Каже, що таких дзвінків за день чимало, а в разі потреби візьме слухавку навіть вночі, особливо, якщо телефонують підлітки.

– Їм не потрібні цукерки чи іграшки, у них потреба – в спілкуванні, – пояснює вона.

Нині під її опікою 20 дівчат і молодих мам. Адже вона не лише наставниця, а й голова громадської організації “Покликання жінки в час безбатьківщини”.

– У мене була ціль, щоб дівчатка, які виходять з інтернату, не ставали мамами в 16 років. Щоб допомогти їм зрозуміти, що можна спочатку відбутися як особистість. Виходить так, що ці дівчата вимушено дорослішають, бо поруч немає тих, хто їм підказав би, допоміг, показав правильний напрям. І тому почала їздити в інтернати, спілкуватися з ними, – каже пані Алла.

Спочатку вона почала спілкуватися з групою дівчат-підлітків, але потім вони самі виявили бажання спілкуватися індивідуально.

Саме одна з тих дівчаток і стала поштовхом для того, аби кропивничанка вирішила офіційно стати наставницею. А згодом вдалося разом з благодійниками допомогти мамі підопічної. У результаті мама забрала з інтернату додому не лише старшу доньку, а й двох молодших.

– Нас ніколи не вчили бути батьками: татами і мамами. А це також школа, якій треба вчитися, – зазначає наставниця. – В інтернаті також не вчать бути мамою.

Однак для дівчинки Олени (ім’я було змінено – ред.) пані Алла продовжила бути наставницею з дозволу мами. Зайнялися спочатку здоров’ям.

– З’ясувалося, що в неї затяжний стрес і проблеми з зором. Поклали її в лікарню на три тижні. В процесі спілкування, коли вона побачила, що мені можна довіряти, були такі розмови, що я розуміла, в інтернаті в неї були суїцидальні думки. І розуміла, що якби ми з нею не зустрілися невідомо, чим це все закінчилося.

Це для неї стало поштовхом в наставництві. Зрозуміла, що діти хочуть, аби їх хтось слухав, захищав, цікавився ними.

За рік Олена закінчила навчання в школі, отримала атестат й нещодавно здала документи в училище на перукаря.

Також пані Алла зберігає малюнок Олени, який вона зробила, коли була в лікарні. Це обведена долоня жовтого кольору з червоними сердечками.

– Кажу, який класний малюнок. Що це означає? А вона каже: “Я хочу жити”.

Наставниця каже, що такі діти зі складними життєвими обставинами потребують, аби в суспільстві не було штампу “сирота – другий сорт”.

– Їм потрібно чути, що вони особистості, що в них є потенціал, що вони у суспільстві не тягар. Їм потрібно чути, що вони прийняті суспільством, що вони не випадковість на цій землі, – розповіла пані Алла. – Думаю, що завдання суспільства не штампувати, а допомогти.

Хто такі наставники?

З 2017 року в Україні зі зміною законодавства, реформуванні інтернатних закладів удосконалюють наставництво над дитиною.

Наставник – це людина, яка підтримує та допомагає дітям з інтернатів підготуватися до самостійного життя. Тут і розмови про дружбу, і розкриття потенціалу дитини, і мотивації до розвитку, і стимулювання впевненості, а також відчути себе особистістю.

Аби після того, як діти виходитимуть з інтернату вони були пристосовані до самостійного життя.

90% випускників інтернатів не підготовлені до самостійного життя. 50% скоюють злочини, 23% стають бездомними, 15% роблять спробу самогубства, 50% мають затримку мови або моторики і лише менше 1% здобувають вищу освіту. Таку статистику озвучують в Асоціації наставництва для дітей та молоді України посилаючись на Міністерство соціальної політики.

Мінімум, який потрібен у наставництві – протягом року відвідувати дитину кілька годин раз на тиждень. Звісно з карантином відбулися трансформації і наставники перейшли на наставництво в режимі онлайн, телефонні спілкування.

– Я їх мотивую на майбутнє. Стараюся їх підштовхнути на вивчення себе: які таланти маєш, які дари, що ти можеш, а що тобі хочеться, про що мрієш? Я їх погляд перенаправляю на майбутнє, і в жодному разі не вчу дивитися на свої внутрішні болі і жаліти себе. Я намагаюся допомогти їм довіряти цьому світу, людям, – ділиться наставниця з Кропивницького.

А ще вона каже, що треба вміти відпускати своїх підопічних.

– Це їх життя. Вони ростуть, змінюються, щось своє проходять.

Яке питання потрібно поставити собі, якщо хочеш стати наставником, розповіла експертка з розвитку наставництва, психологиня і тренерка в Асоціації наставництва для дітей та молоді України Тетяна Коваль.

– Навіщо я хочу це робити? Навіщо я йду в наставництво? Чому я взагалі хочу допомагати дітям? Глобально зрозуміти свою мотивацію бути наставником, – каже Тетяна Коваль. – Що я хочу дати цій дитині? Що я можу дати? Де я братиму цей час? Наприклад, якщо в людини є родина, яка проти, то я б порадила утриматися йти в наставники.

Через довірливі стосунки наставник може дуже м’яко впливати на дитину, змінювати її мислення і життя, вважає Тетяна Коваль. Але для цього потрібні і час, і ресурси. І якщо цього у вас немає, то не варто йти в наставники.

– Я вже бабуся – а це вже зрілий материнський інстинкт. І ти це робиш не через ентузіазм, а просто це твоє покликання, – розповідає свою мотивацію наставниця Алла Івченко. – Ти не можеш по-іншому. Я уже просто іду вулицею й одразу бачу недоглянуту дитину. Одразу дивлюся на нігті, волосся. Одразу розумію, що це дитина з сім’ї зі складними життєвими обставинами. І кажу: “Ходімо з мамкою знайомитися”.

Понад сто дітей потребують наставництва

У Кіровоградській області станом на 1 липня дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування – 2914, такі дані подає Кіровоградська облдержадміністрація.

В інтернатах, дитячих будинках знаходяться 115 дітей. Усі решта охоплені сімейними формами виховання.

Натомість наставників в області семеро. Як кажуть, в облдержадміністрації наставники з'явились лише торік. Це волонтерство яке не оплачується.

Тобто 115 дітям в області потенційно потрібні наставники.

В управлінні з питань захисту дітей міськради Кропивницького кажуть, що в місті 20 дітей, які перебувають в інтернаті “Наш дім” потребують наставництва. За словами представника управління Ігоря Горіна, у закладі перебувають якраз переважно старші діти.

Хоч наставництво і передбачене для дітей від народження до 18 років, але наставники найбільше потрібні підліткам.

– Наставник, аби розказав про певний життєвий досвід, якщо вихователі щось пропустили. Допомога в принципі не заважатиме будь-якій дитині, – каже Ігор Горін.

Як стати наставником у Кропивницькому?

Людина, яка вирішила стати наставником має звернутися до міського Центру соцслужб для сім’ї, дітей та молоді, пройти співбесіду, зокрема з психологом, а також – чотириденний тренінг, зібрати пакет документів, висновок нарколога та довідку про несудимість.

Як каже кропивничанка Алла Івченко, зібрати документи і пройти навчання їй не склало труднощів.

– Пробуйте, – каже благодійниця і додає. – Я немало чую, коли про сиріт кажуть, що їм багато грошей платять, а вони їх за один день тратять. І мені хочеться сказати в цей момент людям, щоб пішли запитали, чи вміють ті діти користуватися грошима. Замість того, щоб звинувачувати, ліпше прийдіть і покажіть, як розрахувати бюджет на місяць.

Наставником законодавчо можна стати вже з 18 років. Але, за словами тренерки в Асоціації наставництва для дітей та молоді України Тетяни Коваль, це має бути вік від 25 років і більше.

До речі, в Асоціації наставництва для дітей та молоді України крім індивідуального наставництва, впроваджують ще три пілотні програми наставництва: в родині, для молодих мам вразливих категорій, а також корпоративного наставництва.

Останній напрямок наставництва направлений на те, аби підліткам 15+ розповісти про професії, про навчання, аби їх зорієнтувати, який фах обрати. Та поки це працює лише в Києві. Однак в Асоціації готові масштабувати корпоративне наставництво і в регіонах.

Аби стати наставником у Кропивницькому зверніться до міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді: 25015, м. Кропивницький, провулок Бута, 3; kmtcsssdm@gmail.com, kmtcsssdm@krmr.gov.ua, (0522) 320478, 320479.

Отримати консультування можна і в Асоціації наставництва для дітей та молоді України: Київ, mentorinua@gmail.com, +38 (097) 599-80-19.