
Найгірша ситуація щодо дотримання прав дітей в Україні – у дитячих психоневрологічних інтернатах, де часто життєвий простір дітей обмежений лише одним ліжечком.
Автор: ZIK
Найгірша ситуація щодо дотримання прав дітей в Україні – у дитячих психоневрологічних інтернатах, де часто життєвий простір дітей обмежений лише одним ліжечком.
Про це в інтерв’ю «Громадській хвилі» заявив заступник Уповноваженої з прав людини Юрій Білоусов, який представив свіжий звіт щодо катувань в місцях несвободи, в тому числі в АТО.
За його словами, місця несвободи – це не лише тюрми, але і військові частини, міграційні пункти, інтернатні заклади, транзитні зони аеропортів, психоневрологічні заклади, будинки дитини, геріатричні установи, де перебувають особи похилого віку, котрі потребують догляду. Ризики зловживань у місцях несвободи – це не тільки катування, але і ненадання належного догляду, медичного забезпечення тощо.
Юрій Білоусов зазначив, що ця доповідь трішки відрізняється від двох попередніх, адже у ній є спроба проаналізувати стан рекомендацій, які надавались минулого року.
«Як позитивний приклад можемо привести минулий рік, коли 8 квітня вдалося внести зміни в законодавство, зокрема до кримінально-виконавчого Кодексу, який стосується процесу відбування покарань. У попередній редакції Кодексу зазначалося, що особа має право перебувати на свіжому повітрі до однієї години, а це може бути і одна хвилина. Особи, які відбувають довічне покарання, тривалий час не могли бачитися з рідними. Але ми виходили з того, що страждають їх близькі, діти, які не можуть побачити близьку людину, нехай вона навіть вчинила тяжкий злочин і вже покарана за це. Після наших моніторингових візитів понад 2 тисячі таких осіб в Україні та їх родичі отримали можливість бачитися», – сказав він.
За словами експерта, проблеми є в самій системі поводження з особами, які мають психічний розлад. Іноді ці особи бувають в агресивних станах і їх якимось чином потрібно вгамовувати. Законодавство передбачає, що має бути чітко визначений Міністерством охорони здоров’я порядок, які заходи для цього мають бути використані.
«Але цей порядок відсутній повністю. Як наслідок, кожний заклад, психоневрологічний інтернат, виправна колонія, психіатрична лікарня на свій розсуд вирішують, що робити з цією особою. Самі виготовляють різні ремені, використовують, як ми бачили в психоневрологічних інтернатах, металеві клітки, куди закривають цю особу. Якось ми зустріли жінку, яка була три доби в металевій клітці без матраца, фактично без харчування і без медичної допомоги», – зазначив Юрій Білоусов.
Він додав, що такі ситуації класифікуються як катування або, щонайменше, як жорстоке поводження.
«Доволі часто такі методи застосовуються не для того, щоб покарати людину, а тому, що так склалося роками. Це проблема і кваліфікації персоналу, і взагалі ставлення держави до осіб, які мають різного роду психічні хвороби.
Наша головна мета зробити ці закриті заклади більш відкритими для суспільства. Щоб люди побачили, що там відбувається. За нашими підрахунками, близько 1 мільйона наших громадян перебувають в різного роду місцях несвободи. Для нас важливо показати суспільству, наскільки широкий спектр цих місць», – сказав заступник Уповноваженої з прав людини.
Стосовно дитячих будинків, то, за інформацією Білоусова, там більш-менш нормальні умови: «Лікуванням і харчуванням вони забезпечені. Я б не сказав, що там є суттєві проблеми».
«Найгірше, на мій погляд, – це психоневрологічні інтернати, в тому числі дитячі, які потребують постійної допомоги, і більшість з цих дітей усе своє життя не залишає ліжечка. Тут питання поводження з цими дітьми, коли, наприклад, одна санітарка, у неї повинно бути до 10 дітей, а в неї 20 дітей. Їх життя – це суцільне катування», – додав Білоусов.

20 липня 2026 р.
Уявіть школу, де дорослі вчаться слухати дітей. А діти – не просто говорити про свої права, а досліджувати, ставити незручні запитання й шукати рішення, які можуть змінити їхні громади. Саме така ідея закладена у Літню школу «Лабораторія впливу "Child Rights Makers"», яка стартувала сьогодні у межах проєкту «Зміцнення громадянського суспільства для забезпечення прав дітей».

19 липня 2026 р.
Так склалося, що робота у Вишгороді можлива лише в неділю, і дуже часто саме цю ніч припадають масовані обстріли. Але щоразу, попри втому, тривогу й недосип, наші колеги залишаються готовими підтримувати тих, хто зараз найбільше потребує допомоги.

16 липня 2026 р.
Команда Київського хабу проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина III» продовжує зустрічі батьківського клубу, створюючи безпечний простір, де жінки можуть не лише отримати нові знання, а й знайти підтримку, якої так часто бракує у щоденному житті.