64% виборців України – це жінки. Але до влади вони обирають чоловіків, які потім зовсім не враховують жіночі інтереси.
Автор: dailylviv.com
64% виборців України – це жінки. Але до влади вони обирають чоловіків, які потім зовсім не враховують жіночі інтереси.
На цьому під час прес-конференції у Львівському прес-клубі на тему «Як домогтися 30% участі жінок в Уряді, міністерствах, місцевих держадміністраціях та інших органах влади?» наголосила заступниця голови західноукраїнського центру «Жіночі перспективи» Марта Чумало.
- Ми маємо 64% виборців-жінок. Тобто, виборці України, це, в переважній більшості, – жінки. І їхні потреби мали би бути враховані передусім. Їхні потреби мали би вивчатися, аналізуватися і в передвиборній кампанії дискутуватися. І обіцянки ми би мали чути зовсім інші, - каже вона.
За її словами, жінки обирають чоловіків тільки тому, що обтяжені соціальними стереотипами і не бачили у своєму житті інших прикладів, коли жінка може керувати.
- Серед випускників вузів – більше жінок. Тобто на старті, як інтелектуальний потенціал, ми маємо якщо не більше жінок, то як мінімум, порівну. Потім відбуваються соціальні процеси і потенціал жінок в країні не використовується. Жінки практично працюють в обслуговуючій сфері, низькокваліфікованій, де не приймаються рішення. А той потенціал, який вони мають в силу своєї освіти, в Україні недовикористовується, - каже Марта Чумало.
Її підтримує заступниця директора департаменту соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації Оксана Яковець. За її словами, серед керівників у Львівській облдержадміністраці жінок є дуже мало. І якщо відстежувати тенденцію впродовж останніх десяти років, то ми мали лише один раз жінку – голову адміністрації. Серед заступників також мало жінок.
Хоча ми мали голів облдержадміністрації, які призначали собі по шість-десять заступників.
- Але така практика: керівники – чоловіки, заступники – жінки. У керівника більше представницьких функцій, координація роботи, контроль. А вся рутинна робота лягає на плечі жінок, - каже вона.
Оксана Яковець також поділилася досвідом балотування до парламенту.
- Я балотувалася в одному з найбільших округів у Львові, в 115, де майже 300 тисяч виборців. Тоді було 18 кандидатів, і єдина жінка – я. Але коли поспілкувалася зі своїми опонентами, то виявила що люди абсолютно далекі від того, що вони обіцяли у своїх програмах і реально могли зробити, - каже вона.
3 липня 2026 р.
Сьогодні словосполучення «гендерна рівність» звучить у медіа, на конференціях, у державних програмах і громадських дискусіях. Ми можемо сперечатися про темпи змін, говорити про нові виклики чи недосконалість рішень, але навряд чи когось здивує сама розмова про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Але 20 років тому все було зовсім інакше!
1 липня 2026 р.
Повномасштабне вторгенення суттєво вплинуло на життя українських громад. Поряд із безпековими викликами загострилися проблеми психологічного благополуччя та гендерно зумовленого насильства, особливо у сільських і віддалених населених пунктах, де доступ до підтримки часто обмежений.
30 червня 2026 р.
У невеликих громадах особливо цінними стають простори, де можна не лише зустрітися, а й відчути підтримку, поділитися переживаннями та знайти внутрішні сили рухатися далі. Саме таким місцем відтепер стане кімната психологічного розвантаження «Острівець спокою. Простір довіри», створена у Крутівській громаді Чернігівської області в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».
