Цьогорічний місяць лютий з ініціативи Ліги українських жінок обрано місяцем українських героїнь тому, що в ньому народилися чи трагічно пішли з життя українські жінки, які залишили після себе славний слід.
Автор: WCU
Цьогорічний місяць лютий з ініціативи Ліги українських жінок обрано місяцем українських героїнь тому, що в ньому народилися чи трагічно пішли з життя українські жінки, які залишили після себе славний слід.
До таких найталановитіших і наймужніших дочок України належать письменниця Леся Українка, воїн УСС Ґандзя Дмитерко, яка поруч з хорунжою Оленою Степанів, хорунжою Софією Галечко, стрільцями Марією Якимович, Наталкою Гевко, Олею Когут, Юлією Скорубською, Марією Бачинською, Дарією Зілинською стала символом жіночої військової звитяги України, й котру тепер уособлює Надія Савченко.
У цьому ж місяці пішли з життя славні українські патріотки Наталка Винників, Дарія Гнатківська, Олена Антонів, Марія Лаврів, Наталія Шухевич. Також у лютому гестапівці арештували в Києві та замордували в Бабиному Яру письменницю Олену Телігу.
Чим же різняться емансипаційні рухи в Україні та інших європейських країнах? Чим завдячує український національний рух жіночій активності? Хто уособлює собою жіночу пасіонарність в новітній історії України? – відповіді на це дасть лекція на тему: "Жінки в боротьбі за Україну" у кінолекторії Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» у Львові.
У програмі недільного заходу: лекція та відеопрезентація «Жінки в боротьбі за Україну» наукової співробітниці Центру досліджень визвольного руху, кандидатки історичних наук Марти Гавришко, а також перегляд і обговорення історичного документального фільму «Ужма».
"Українські жінки у ХХ столітті почували себе дискримінованими перш за все як українки. Тому особливістю українського жіночого руху у порівнянні з європейськими феміністичними рухами, стало активне включення у боротьбу за українську незалежну державу. Українки швидко опановували мирні, напівмирні та воєнні ролі, розриваючи шаблонні патріархальні уявлення про жінку як виключно берегиню домашнього вогнища. Український визвольний руху у ХХ столітті мав безліч жіночих облич, які ми повинні знати», - вважає дослідниця історії українського жіночого руху Марта Гавришко, котра вже презентувала своє дослідження на міжнародній науковій конференції в Афінах (Греція).
Ігор Галущак. Львів
3 липня 2026 р.
Сьогодні словосполучення «гендерна рівність» звучить у медіа, на конференціях, у державних програмах і громадських дискусіях. Ми можемо сперечатися про темпи змін, говорити про нові виклики чи недосконалість рішень, але навряд чи когось здивує сама розмова про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Але 20 років тому все було зовсім інакше!
1 липня 2026 р.
Повномасштабне вторгенення суттєво вплинуло на життя українських громад. Поряд із безпековими викликами загострилися проблеми психологічного благополуччя та гендерно зумовленого насильства, особливо у сільських і віддалених населених пунктах, де доступ до підтримки часто обмежений.
30 червня 2026 р.
У невеликих громадах особливо цінними стають простори, де можна не лише зустрітися, а й відчути підтримку, поділитися переживаннями та знайти внутрішні сили рухатися далі. Саме таким місцем відтепер стане кімната психологічного розвантаження «Острівець спокою. Простір довіри», створена у Крутівській громаді Чернігівської області в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».
