Жінки в Україні часто зловживають материнськими правами, – юрист

Про гендерну рівність та права жінок в Україні в ефірі програми "Знак оклику! Щодня" говорять соціолог Тамара Марценюк та адвокат, юрист Центру "Ла Страда Україна" Тамара Бугаєць.

Артем Шевченко: Один із соціологів у радіоефірі сьогодні зазначив, що 8 Березня – найпопулярніше свято, яке перекочувало в український календар із російського. Близько 80% опитаних підтримують святкування 8 Березня. Жодне інше з радянських свят не має такої великої підтримки громадян в Україні.

Тамара Марценюк: Абсолютно логічно, що це свято залишається важливим сьогодні. Адже не забуваймо, що жінки святкували здобуття тих прав, які виборювали ще на початку створення Радянського Союзу. Жінки в СРСР були працевлаштовані, мали державну підтримку і соціальні гарантії, зокрема стосовно дітей. Проте сьогодні це свято дещо змінило свою суть. Президент, високопосадовці вітають жінок, як люблячих матерів. При цьому забувають, що актуальною й надалі залишається проблема прав жінок.

Тамара Бугаєць: Погоджуюся з колегою, що насамперед слід пам’ятати: жінки рівні в своїх правах із чоловіками. Свято 8 Березня передусім відображає такий підхід.

У своїй практиці в Центрі "Ла Страда Україна" я найчастіше стикаюся з питаннями, які пов’язані з насильством у сім’ї. Зауважу, що в нашій країні ця проблема має дуже великі масштаби. Жінка в нас частіше потерпає від домашнього насильства, ніж, скажімо, від зґвалтування чи пограбування.

Цю проблему необхідно вирішувати комплексно. В Україні з 2001 року діє закон про попередження насильства. Не в усіх пострадянських країнах є такий основний закон. Окрім того, є низка підзаконних правових актів. Загалом законодавча база у нас є, але, повторюся, це комплексна проблема, на її попередження має бути дуже активна соціальна підтримка.

Останніми роками жінки стали більше обізнані у своїх правах, вони почали розуміти: те, що відбувається стосовно них, – це насильство, зокрема психологічне насильство, що не є нормою стосунків, і за це передбачено відповідальність. Усе більше жінок звертаються до правоохоронних органів із заявами про вчинення насильства.

Артем Шевченко: Що говорить соціологія – Україна була жіночою країною в пропорціях між населенням і залишається такою?

Тамара Марценюк: У нас справді жінки становлять більшість населення. У першу чергу це тому, що доволі велика смертність чоловіків у певні періоди. Гендерні стереотипи і жорсткі уявлення стосовно чоловіків і жінок призводять до того, що скорочується середня тривалість життя чоловіків.

Артем Шевченко: Чи доводилося зіштовхуватися з, так би мовити, певним зловживанням жінками своїми правами, особливо, коли йдеться про перебування дітей з кимось із батьків? Є навіть цілі громадські рухи татусів-одинаків, чого не можна було уявити ще 10 років тому.

Тамара Бугаєць: Мушу визнати, що дуже великий відсоток жінок намагаються у разі розлучення з чоловіком відмежувати його спілкування з дітьми. В такий спосіб вони зловживають своїми материнськими правами. У такий випадках я намагаюся пояснити жінці, що насамперед вона порушує права своєї дитини, яка має право на спілкування з батьком.

Діти часто в таких ситуаціях стають розмінною монетою: жінка заявляє чоловікові, що той має дати їй грошей, і тільки тоді вона дозволить побачитися з дітьми. В такому випадку жінка вчиняє економічне насильство, відповідно до закону про попередження насильства в сім’ї.

Артем Шевченко: У професійній сфері українське суспільство традиційно чоловіче чи останніми роками динаміка змінюється?

Тамара Марценюк: У нас суспільство залишається у таких традиційно визначених чоловічих і жіночих нішах. Навіть якщо переглянути вакансії, то дуже багато мають чітко вказані вимоги щодо статі, крім того, саме від чоловіків очікують, що вони займатимуть керівні посади. Для жінок відведено нішу доглядової і обслуговуючої праці.

Бачимо, що ситуація якось суттєво не змінюється. Це можна, зокрема, пояснити неефективним використанням такого ресурсу, як освіта. Серед тих, хто здобуває вищу освіту, кількість жінок зростає. Однак освіта в нас не є тим ресурсом, який допомагає потім отримати кращу роботу.

На жаль, суспільство неефективно використовує жіночий потенціал, надаючи їм менш престижну, менш оплачувану роботу.