Нове положення командування армії США, оприлюднене 31 березня, забороняє солдатам американської армії носити дреди, афрокосичкі та інші національні зачіски, а також мати татуювання на обличчі, шиї і руках, пише видання The New York Times.
Автор: РИА Новости
Нове положення командування армії США, оприлюднене 31 березня, забороняє солдатам американської армії носити дреди, афрокосичкі та інші національні зачіски, а також мати татуювання на обличчі, шиї і руках, пише видання The New York Times.
Багато солдатів заявляють, що після введення нових правил більше не відчувають себе частиною американської армії. Критики кажуть, що нове правило покликане очистити армійські лави від "бур'янів" і сприятиме зменшенню чисельності збройних сил.
Більше 17 тисяч чоловік підписали петицію про скасування заборони, розміщену на сайті Білого дому. Серед незадоволених чимало солдатів, що служили в Іраку і Афганістані. "У бойовій обстановці не так важливо, як виглядає ваші волосся або чи є на ваших руках татуювання, на карту поставлені набагато важливіші речі", - упевнений військовий експерт Лексінгтонского університету Лорен Томпсон.
Основна маса незадоволених забороною на носіння деяких зачісок - темношкірі жінки-військовослужбовці. На їх думку, командування не розуміє різниці між прямими і кучерявим волоссям і використовує як еталон зачіски, які можуть носити білі жінки.
"Наше волосся кучеряве від природи, з цим нічого не поробиш. Як ми можемо змінити себе?" - обурюється одна з військовослужбовців. За її словами, начальство вважає акуратними лише пряме волосся. Однак кошти, необхідні для випрямлення волосся, надзвичайно важко отримати в умовах служби, наприклад в Афганістані.
"Жінки-афроамериканки повинні брати участь у розробці армійських стандартів зачісок", - заявила підполковник Елейн Конвей, прес-секретар армії. Імена темношкірих жінок-учасниць обговорення американська армія не розголошує.
Як армія США позбулася дискримінації сексуальних меншин
Президент США Барак Обама в кінці грудня 2010 року підписав історичний закон про скасування закону, введеного за часів президента Білла Клінтона і прозваного Don't Ask Don't Tell ("Не питай, не говори"). Суть скасованого закону полягала в тому, що гомосексуалістам і лесбіянкам дозволено служити в збройних силах США, але одночасно заборонено розкривати свою сексуальну орієнтацію, а військовому командуванню - задавати питання про неї. Гомосексуалісти вважали закон лицемірним і багато років домагалися реалізації права вільно говорити про свою орієнтацію, нехай навіть і на службі. З 20 вересня 2011 сексуальна орієнтація не може бути підставою для відмови в праві служити у військах.
У серпні 2013 Пентагон розширив соціальні пільги для військових, які перебували у гомосексуальних спілках, та їх партнерів, прирівнявши їх у цьому до гетеросексуальних подружжь. Одностатеві партнери, зокрема, отримали право відвідувати один одного в госпіталі, доступ до програм у галузі освіти та підтримки молоді та компенсацію в разі загибелі партнера.
3 липня 2026 р.
Сьогодні словосполучення «гендерна рівність» звучить у медіа, на конференціях, у державних програмах і громадських дискусіях. Ми можемо сперечатися про темпи змін, говорити про нові виклики чи недосконалість рішень, але навряд чи когось здивує сама розмова про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Але 20 років тому все було зовсім інакше!
1 липня 2026 р.
Повномасштабне вторгенення суттєво вплинуло на життя українських громад. Поряд із безпековими викликами загострилися проблеми психологічного благополуччя та гендерно зумовленого насильства, особливо у сільських і віддалених населених пунктах, де доступ до підтримки часто обмежений.
30 червня 2026 р.
У невеликих громадах особливо цінними стають простори, де можна не лише зустрітися, а й відчути підтримку, поділитися переживаннями та знайти внутрішні сили рухатися далі. Саме таким місцем відтепер стане кімната психологічного розвантаження «Острівець спокою. Простір довіри», створена у Крутівській громаді Чернігівської області в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».
