Жіночий консорціум України - це об’єднання, засноване жіночими громадськими організаціями, для забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків та благополуччя дітей в Україні.

БІЛЬШЕ

Як розповісти дитині про секс. Практичні поради сексолога

"Звідки я взявся?" – безтурботне дитяче питання, яке лякало не одне покоління батьків. Якщо в радянській Україні "сексу не було" й на поміч батькам приходили казки про лелек і капусту, то сьогодні, на щастя, заборон на статевість і сексуальність у суспільстві вже немає. Але новою проблемою стає невміння батьків пояснити дитині правдиву інформацію щодо статевого виховання.

Аби дізнатись, як правильно говорити з дітьми про секс, "Еспресо.Захід" проконсультувався зі львівським сексологом, лікарем-психіатром Мирославою Дзісь.

Консультантка з питань сексуальності пояснює: "Психосексуальний розвиток починається ще до народження дитини, на етапі, коли визначається генетична стать. Тому і статеве виховання починається вже з моменту першого контакту з дитиною".

Статеве виховання стосується питання не лише сексу, а й розвитку людини відносно її статі, спілкування у групі між своєю та не своєю статтю тощо. Звісно, великою перевагою є заняття зі статевого виховання у навчальному закладі – садочку чи школі. Адже там з дитиною говорить фахівець – педагог, психолог чи лікар, що має додаткову спеціалізовану освіту з питань сексуальності.

Проте, на відміну від інших дисциплін, статеве виховання – це не лише про навчання в закладах освіти, а й про те, що відбувається поза ними.

"Сім’я, друзі та знайомі дітей – це теж свого роду викладачі зі статевого виховання. Ми всі знаємо про це з власного досвіду, адже в більшості з нас уроків зі статевого виховання у школі не було", – зауважує Мирослава Дзісь.

Сексолог каже, що на батьках лежить основна відповідальність за освіченість дітей у питанні статевого виховання, тому що поведінкові патерни діти черпають з батьківського зразка. Мирослава відзначає, що протягом останнього часу нерідко бачить зацікавлення батьків у питанні статевого виховання дітей. Але все ж часто буває, що статеве виховання потрібне не лише дітям, а й батькам.

Лікар розповідає: "Заборона на свою статевість та сексуальність – це те, що діти, на жаль, часто отримують вдома. Я як сексолог працюю з травмами дорослих, що здебільшого були отримані в середовищі сім’ї. Тому, коли свідомі батьки думають про те, що і як розповісти дітям, то це хороша тенденція, але потрібно робити це правильно".

Насамперед завжди потрібно орієнтуватися на вік і потреби дитини. Зрозуміло, що статеве виховання для 3-річних відрізнятиметься від статевого виховання 13-річних. Але якщо у трирічному віці дитина питається, мовляв, звідки я взявся або чим хлопчики відрізняються від дівчаток, то їй можна про це розповісти, і це вже вважатиметься статевим вихованням. От тільки важливо відповідати на запитання чесно, в доступній формі, а ще так, щоб це не стало травмою. Тобто формат "серйозної розмови", в якій викладають усе без прикрас і за одну годину, не для всіх правильний. Завжди треба керуватися принципом "Не нашкодь".

Не варто забороняти, принижувати чи тим паче звинувачувати дитину, якщо вона цікавиться своєю статевістю. Дитяча зацікавленість статевими ознаками є природною.

Тож що більше батьки акцентують на тому, що цікавитися таким не можна, то більше вони травмують свою дитину.

У суспільстві є правила, яких потрібно дотримуватися, і ці правила обов’язково треба обговорити з дітьми. Наприклад, розповісти дитині, що таке інтимні частини тіла, що їх не можна показувати на людях і що ніхто не може до них торкатися. Також ніхто не може просити дитину зробити щось таке, що їй не подобається. Якщо ж хтось намагався це просити, то вона має знати, з ким їй можна й треба про це поговорити.

Старшим дітям, на яких чекають тілесні зміни, потрібно розповісти про те, що актуально, щоб полегшити для них період переходу.

"Часто трапляється, що до мене приходять пацієнти з проблемами, які є наслідком неосвіченості батьків або ж самого пацієнта, – розповідає пані Дзісь. – Нерідко ці проблеми пов’язані з незнанням анатомії і фізіології своєї та протилежної статі. Йдеться, зокрема, й про психологічні травми, що виникають, коли дітям не розказують про зміни, які мають відбутися з ними у підлітковому віці. Коли ці зміни відбуваються, а діти про них не знають, то вважають їх своєю особливістю чи хворобою і, буває, роками носять із собою тягар клейма "хворого".

Тому прояснити питання дорослішання необхідно. Якщо батьки соромляться говорити на таку тему, то вони можуть звернутися по допомогу до відповідних книг. Насамперед потрібно обрати тематичну книгу, орієнтовану на вік дитини. Батьки мають спочатку самі прочитати цю книгу, щоб визначити, чи в ній подана та інформація, якою вони хотіли б поділитися. Якщо книга не є для них надто відвертою чи надто загальною, вони можуть спробувати "підсунути" її дитині. Тобто покласти книгу на видному місці й зауважити, що вони були б задоволені, якби дитина її прочитала.


Джерело: espreso.tv 20 жовтня 2021


Тегиправа дитини,   захист прав дитини,   сексуальна освіта

НАШІ ПРОЕКТИ

Голоси дітей – проти насильства щодо дитини

Слова дітей з усього світу про попередження насильства щодо дитини відобразились на сторінках книги " Голоси дітей - проти насильства щодо дитини".
 

Як допомогти дітям пережити лихо: поради для батьків

Матеріал надає інформацію для батьків про те, як допомогти дітям різного віку, які перебувають в ситуації конфлікту.
 

Альтернативна доповідь про впровадження Конвенції ООН про права дитини, підготовлена дітьми

 

Альтернативний звіт про дотримання Україною положень Конвенції ООН про права дитини за період з 2011 по 2018 роки (від коаліції неурядових організацій)

Альтернативний звіт про реалізацію Україною положень Конвенції ООН про права дитини є результатом спільної роботи експертів громадського сектору в сфері захисту прав дитини. Документ містить актуальну інформацію про виконання Україною положень Конвенції ООН про права дитини за період, що пройшов з моменту отримання Україною рекомендацій Комітету ООН з прав дитини стосовно розгляду останнім зведеної третьої та четвертої державної доповіді (2011 рік) по 2018 рік включно.