Гендерно зумовлене насильство в умовах війни

У сейфі кейс-менеджерки проєкту «Розширення можливостей громад південних областей України через інтегровані послуги з захисту», що реалізується ЖКУ у Миколаєві та області Ольги Одінцової уже зібрані сотні історій жінок, що постраждали від гендерно зумовленого насильства. Кожна з них шокує по-своєму. Їхні прізвища і імена відомі тільки фахівчиням проєкту і ніколи не будуть розголошені. Усе задля безпеки жінок, які насмілились розповідати про насильство щодо них.

І це не про згвалтування, хоча і такі історії є. Це про те, коли жінку б'є та принижує чоловік, який за документами є її офіційним супутником життя і батьком її дітей.

Вимушена переселенка з Херсона, мама двох дітей, тривалий час не могла вирватися з окупації. Одна її дитина тяжко хвора і потребує постійної апаратної підтримки. А чоловік і батько цих дітей, замість того, щоб підтримувати дружину і дітей вперто не випускав жінку з окупації. Та ще й виганяв з дому в Херсоні.

Знаєте, як це буває? Серед ночі босою на вулицю? Точно знаєте, але не говорите про це вголос. Таке замовчування проблеми ГЗН – одна з головних перепон, яка не дає подолати цю біду.

Жителька Херсона з двома дітьми таки змогла виїхати після деокупації у більш спокійне місце. Допомагав їй не чоловік, а волонтери. Команда нашого проєкту надала їй усі види підтримки, передбачені проєктом: фінансову і гуманітарну допомогу, консультації юриста та психолога.

За спостереженнями Ольги Одінцової, у більшості випадків ГЗН насильство вчиняють люди з алко- чи нарко- залежністю.

Окрема категорія жінок, що постраждали від ГЗН – матері, щодо яких чинять насильство власні дорослі діти, зазначає пані Ольга. У цих випадках, окрім отриманих фізичних і психологічних травм, жінки часто самі сильно картють себе, мовляв, не змогла виховати.

Особливо важливими, каже пані Ольга, є виїзд мобільної бригади у віддалені населені пункти. Саме там люди і у 21-му столітті вважають насильство щодо рідних та близьких нормою, а скаржитись чи навіть просто розповідати про це – табу. Тому на групових зустрічах у селах жінки просто слухають інформацію від юристів і психологів. І тільки у приватних бесідах з експертками практично пошепки розповідають про свої життєві трагедії.

Навіть просто проговорити свою біду юристці чи психологині для жінок у глибинці – абсолютно новий досвід. Багато з них прямо говорять, що навіть не думали, що про насильство у сім`ї можна говорити, що є закони, які їх захищають і є люди, які допомагають боротись з цією проблемою.

Пані Ольга вважає, що саме таке проговорення проблеми ГЗН «в голос», коли насильство в сім`ях прямо називають кримінальним злочином дає надію, що нові покоління не будуть замовчувати проблему ГЗН, не будуть мовчки терпіти знущання вдома і знатимуть як з цим боротись.

Проєкт «Розширення можливостей громад південних областей України через інтегровані послуги з захисту» Жіночий консорціум України реалізує у Миколаєві та області у партнерстві та за підтримки Norwegian People`s Aid (Норвезької Народної Допомоги) за участі Центру кризових ситуацій та підтримки (CDCS) Міністерства Європи та закордонних справ Франції.

У проєкті працюють мобільний сервісний центр для роботи в громадах Миколаївської області, а також два стаціонарні сервісні центри у місті Миколаїв.

Центри надають юридичну, психологічну, психосоціальну підтримку тим, хто її потребує. Для чоловіків, які постраждали від травми війни, ветеранів та їхніх сімей проводяться інформаційно-просвітницькі заходи та надаються необхідні сервіси, а також надається підтримка жінкам і дівчатам з вразливих верств населення.