Проблема сексизму в ФРН: комплімент із тяжкими наслідками

У центрі політичних та громадських дискусій у Німеччині на цьому тижні опинилася тема сексизму. Приводом для цього стала стаття у впливовому часописі Stern, у якій журналістка по суті звинуватила відомого німецького політика у сексуальних домаганнях. Дехто побачив у цьому початок брудної передвиборчої кампанії, але більшість знову задалися питанням - де пролягає межа між безневинним фліртом і домаганням?

Героєм скандальної статті став колишній міністр економіки ФРН, голова фракції ліберальної Вільної демократичної партії (ВДП) у бундестазі Райнер Брюдерле. Репортер Лаура Хіммельрайх описує розмову із політиком, яка відбулася рік тому в барі готелю, де проходив бал з нагоди неофіційного з'їзду партії. За словами 29-річної журналістки, 67-річний одружений Брюдерле за келихом вина ігнорував її політичні запитання, натомість його цікавили її вік та звідки вона родом. Почувши, що з Мюнхена, зауважив, дивлячись при цьому, як вона сама пише, на її бюст: "А він теж міг би заповнити собою дірндль". (Для уточнення: "дірндль" - традиційна баварська жіноча сукня з глибоким декольте, яку вдягають на Октоберфесті). Потім Брюдерле поцілував руку кореспондентки і запросив на танок. Хіммельрайх попросила співбесідника поводитися "професійно", оскільки він є політиком, а вона представником ЗМІ. На що той відповів: "Кінець кінцем ми всі є люди".

Стаття про це вийшла тільки нещодавно - через кілька днів після того, як правляча ВДП вирішила висунути Брюдерле своїм головним кандидатом на парламентських виборах восени цього року. Відтак, ліберали побачили у цьому політичне замовлення і стали на сторону свого однопартійця, який, до речі, відмовився коментувати минулорічний випадок. Редакція Stern пояснила актуальність матеріалу тим, що новим обличчям партії не може ставати людина, яка "живе застарілими кліше".

Цікаво, що незадовго до скандалу в Німеччині вийшла друком книга колишньої журналістки журналу Der Spiegel під назвою "Секс та влада у німецькій політиці". У ній автор розповідає про часті випадки домагання та приниження жінок-журналістів німецькими політиками за часів, коли центр політичного життя ФРН ще був у Бонні. Про те, що ці часи ще не минули, свідчить і нинішня дискусія. І хоча з 1996 року німецькі жінки захищені законом від сексуальних домагань, такі випадки все одно трапляються щодня і в усіх сферах суспільного життя. За даними соцопитування, проведеного за запитом міністерства з питань сім'ї, жінок та молоді ФРН, близько 60% опитаних представниць слабкої статі визнали, що ставали об'єктом домагань. Майже кожна друга стикалася з цією проблемою на робочому місці.

Проте жінки 21-го століття є більш мужніми. Це доводить і стаття молодої журналістки в Stern, яка не побоялася загубити кар'єру політичної оглядачки, виступивши із звинувачуваннями на адресу лідера правлячої партії. Сама Хіммельрайх зізнається, що не очікувала такого резонансу на тему сексизму. Її матеріал, зокрема, став приводом для акції у соцмережах під назвою "Крик", де щодня від жінок з усієї країни надходять нові повідомлення про їх власний досвід, пов'язаний із сексуальним домаганням чи дискримінацією з боку чоловіків.

"Така масова реакція громадськості свідчить передусім про одне: сексизм стосується Німеччини так само, як пиво чи BMW", - констатувало одне з німецьких видань.

Цікаво, що проблема сексизму виявилася настільки великою і актуальною саме у Німеччині, де жінки відомі своїми феміністичними поглядами, незалежністю і вмінням відстоювати свої права. Вони навіть самі дивуються, чому німецькі чоловіки так рідко говорять компліменти або не роблять перший крок під час знайомства. Ті, у свою чергу, зізнаються, що бояться, наприклад, пропустити жінку вперед, відкрити їй двері чи подати пальто, адже це може бути розтлумачено як сексизм. Втім у політиці, де більшість і досі належить чоловічій статі, її представники не дуже вже й церемоняться та, як бачимо, іноді переходять дозволену межу.

Хоча, якщо дивитися правді в очі, інша сторона теж буває не без гріха. Адже інтимний зв'язок із політиком відкриває великі можливості - від доступу до закритої інформації і кар'єрного росту до можливості рано чи пізно самій опинитися у політичній еліті, як це, наприклад, було із журналісткою Доріс Кьопф - четвертою дружиною екс-канцлера Герхарда Шредера. Тому поки існує попит і пропозиція, існуватиме і сама проблема.