Біля Рівного дитинство захищають від жорстокості

У мальовничій лісовій місцині поблизу Рівного є особливе місце, де дорослі рятують поранені дитячі душі і повертають їм віру у щасливе завтра. Тут особливий світ, у якому дерева ще великі, а дитячий сміх - щирий і невимушений.

Цієї осені виповнюється десять років з часу створення обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей, у якому надавали психологічні послуги у денний час. А з серпня 2013 року центр прийняв перших дітей на проживання.

… Вони потрапляють сюди кожен зі своєю історією. Але у більшості випадків причиною потрапляння сюди є жорстокість, безвідповідальність або байдужість найрідніших дорослих людей. Нині у центрі може перебувати до 50 дітей віком від 3-х до 18 років. Хтось у пошуку захисту приходить сюди сам, хтось - за направленням обласної служби у справах дітей, а когось доставляють правоохоронці. Є серед дітей зовсім маленькі - вони знають лише те, що хочуть до мами, в той час як старші усвідомлюють, що розраховувати в житті потрібно лише на себе.

Найчастіше діти потрапляють до нашого центру через служби у справах дітей, - розповідає директор обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей Сергій Якобчук. – Так, цього року самостійно до нас прийшла лише одна дівчинка. Вона приїхала на Дубенщину із зони АТО і опинилася без батьківського піклування.

Дитина може перебувати у центрі протягом часу, який необхідний для її реабілітації. Проте цей період не може тривати довше, ніж 9 місяців. Основне завдання, яке лягає на плечі працівників центру, це соціально-психологічна реабілітація дитини та влаштування подальшої її долі. Найкращим варіантом, на думку Сергія Якобчука, є повернення дитини в сім’ю. Але, на жаль, дітям часто загрожує небезпека в своїй рідній родині. Тоді таких вихованців віддають на всиновлення, під опіку, у прийомну сім'ю або в дитячі будинки сімейного типу.

- Для соціалізації дітей було прийняте рішення про те, щоб наші вихованці навчались у загальноосвітній школі села Олександрія, - розповідає Сергій Якобчук. - І це дало позитивний результат. Діти повинні адаптуватися до життя у природному, а не в ізольованому середовищі.

Велику увагу у закладі приділяють профорієнтації дітей старшого шкільного віку. Також у центрі не забувають про патріотичне виховання. Так, до Дня Незалежності та Дня захисника України вихованці центру зібрали 5 кілограмів пластмасових кришечок на протези бійцям, плели маскувальні сітки, малювали малюнки, писали листи солдатам на передову.

- Треба було бачити, із яким захопленням та ентузіазмом в очах наші діти підтримували українських бійців, - розповідає Сергій Якобчук.

Варто зазначити, що діти, які потрапляють до центру соціально-психологічної реабілітації, як правило, злякані, знервовані, розчаровані, деяких охоплює відчай. Тому їм дуже необхідні турбота та родинне тепло. Психологи, вихователі, помічники вихователів, чергові з режиму, медичні сестри центру роблять усе для того, щоб у закладі панувала тепла, дружня та сімейна атмосфера. Спостерігаючи за спілкуванням дітлахів із працівниками закладу, можна сміливо робити висновки, що випадкових людей тут немає. Кожну дитину тут знають, пам’ятають про її свята та вподобання, знають її недитячу історію. І найголовніше, що за той недовгий проміжок часу, проведений у центрі, більшість дітей інколи вперше в житті відчувають, що їх люблять і захистять.