Блог мами: немовля у Верховній Раді

Відчувати все на собі, "тестувати" світ навколо і розповідати про цей досвід людям - одне з завдань журналіста.

Відтоді, як я стала матір'ю, на мене лягла певна відповідальність за цю мою нову роль. І, здається, це найсерйозніша відповідальність, бо через проблеми, які виникають у матері і дитини, видно проблеми самого суспільства.

Помічаючи і проговорюючи їх, ми скорочуємо дистанцію між проблемою та її розв'язанням. Принаймні я в це вірю.

У цьому блозі я розповідатиму про свої спостереження і проблеми, з якими стикаюся, займаючись своїм маленьким сином Яковом. І буду рада, якщо ви будете у відповідь ділитися своїми історіями, і ми разом будемо знаходити вихід і позбуватися спільних мозолів.

Немовля у Верховній Раді

Я люблю перераховувати місця і події, де мій син устиг побувати за свої перші місяці життя. Зараз на його рахунку - лекція художника Петра Павленського в "Центрі візуальної культури" і діалог міністра освіти Сергія Квіта з журналістом Віталієм Портніковим у Fedoriv Hub, інтерв'ю з депутатом у Верховній Раді та десяток ефірів на "Громадському", відкриття виставки Білокур у Мистецькому Арсеналі та презентація нового простору Port на набережній Дніпра, поїздка в табір переселенців у Коростишеві і в арт-резиденцію в Іршанську, подорож по Харкову та Одесі і багато ще всякого, про що якось розповім.

Простір його дозвілля не обмежується двором навколо будинку, в якому ми живемо. І для нього, як і для мене, це абсолютно природно.

За три місяці від народження Якова я відчула на собі багато поглядів нерозуміння і вислухала масу запитань.

Вам не здається, що ви створюєте стрес для дитини? А раптом він підчепить заразу на вулиці? А ви не боїтеся показувати його стороннім? Може, йому жарко / холодно / незручно у вас на руках / у слінгу? А якщо він почне кричати в громадському місці? Ви що, і підгузок йому на людях міняєте? І грудьми годуєте при всіх? Вам не здається, що приходячи з дитиною в кафе, ви заважаєте іншим людям відпочивати? Чому ви не сидите в декреті?

Останнє запитання, до речі, ставлять частіше за інших. Відповісти на нього легко.

Я не сиджу в декреті, бо, по-перше, жоден із моїх роботодавців (а я працюю як незалежний журналіст - за трудовим договором і гонорарною системою, мій прибуток залежить від виконаної роботи, і це поки що єдиний формат, який мене влаштовує) не забезпечує декретної відпустки, а по-друге, і це головне, сидіти в декреті мені просто нецікаво.

Пропускати цікаві події і відмовлятися від розробки найважливіших тем і журналістських матеріалів означає увігнати себе в депресію і, як наслідок, позбавити себе - а значить, і дитину - радості. Адже мої успіхи прямо позначаються на його емоційному стані. Ця зв'язка абсолютно чітко працює.

Багато хто на пострадянському просторі досі переконаний, що материнство - це головне призначення жінки, що жінка в своєму житті прагне насамперед народжувати дітей, і без цього її самореалізація таки не вважається повноцінною.

Це помилка. Материнство - принаймні, так це бачу я - це лише одна з функцій жінки. Кинути все заради народження і виховання дітей - занадто важко і для емоційного, і для фізичного, і, природно, матеріального стану жінки, тим більше якщо виховувати дитину вона змушена самостійно.

Так, носити з собою немовля на роботу - особливо якщо це робота на виробництві, наприклад, - може не кожна, але проводити разом час із користю і задоволенням може багато хто.

Важливо просто одного разу зібратися з силами і витягти себе з дитиною у відкритий космос. Спочатку це важко, але з кожним разом виходить все легше. Принаймні, саме так відбувається у нас із маленьким Яковом.