
Майже 60% українців, які мають у сім’ї учнів або студентів, і 56% українців загалом вважають, що дистанційне навчання руйнує психіку і соціальні навички дітей. Про це свідчать результати опитування в рамках моніторингу громадської думки щодо проблем освіти та заходів з її реформування, проведеного у жовтні Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України спільно з Асоціацією політичних психологів України.
Автор: УКРІНФОРМ
Майже 60% українців, які мають у сім’ї учнів або студентів, і 56% українців загалом вважають, що дистанційне навчання руйнує психіку і соціальні навички дітей.
Про це свідчать результати опитування в рамках моніторингу громадської думки щодо проблем освіти та заходів з її реформування, проведеного у жовтні Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України спільно з Асоціацією політичних психологів України.
Згідно з опитуванням, ставлення українського суспільства до дистанційного навчання є переважно скептичним. Лише кожен п’ятий респондент (21,3%) погоджується з тим, що завдяки дистанційному навчанню учні (студенти) стають більш дисциплінованими та самостійними, 66,1% так не вважають. Найбільш категоричними в цьому питанні є мешканці південних областей України, лише 6,6% з яких убачають у дистанційному навчанні шанс для учнів та студентів набути більшої самостійності, і майже 80% з цим не згодні.
"У міру накопичення досвіду взаємодії з дистанційним навчанням зростає й частка громадян, які вбачають у ньому загрозу психологічному благополуччю дітей та молоді. Минулого року половина респондентів (50,4%) погоджувалася з твердженням, що дистанційне навчання руйнує психіку і соціальні навички дітей, а тому має бути повністю заборонене, 27,3% – не погоджувалися. На момент останнього опитування згодні із цим твердженням 56% респондентів у цілому по вибірці і майже 60% тих, хто має в сім’ї учнів або студентів", – йдеться у повідомленні.
При цьому найменше тривоги наслідки дистанційного навчання викликають у мешканців західних областей, де кожен третій (33,1%) не вбачає в ньому небезпеки для дітей та молоді, найбільше – на півдні, де майже 70% респондентів упевнені в тому, що дистанційне навчання шкодить психологічному благополуччю молодого покоління.
Водночас результати дистанційного навчання тією чи іншою мірою негативно оцінюють більше половини респондентів (56,2%). Причому попри накопичення досвіду взаємодії з навчанням в онлайн-режимі частка негативних оцінок його результатів майже не змінилася (55,7% у 2020 році), хоча позитивних – трохи збільшилася: з 27,1% у 2020 році до 33,2% у 2021-му.
Інститут соціальної та політичної психології НАПН України спільно з Асоціацією політичних психологів України 1-10 жовтня 2021 року провели опитування в рамках щорічного моніторингу громадської думки щодо проблем освіти та заходів з її реформування.
Опитування проводилося методом інтерв’ювання, за вибіркою, що репрезентує доросле населення України віком від 18 років і старше. Разом із генеральною сукупністю було досліджено підвибірки за окремими категоріями респондентів (педагогічні працівники, респонденти, в сім’ях яких є учні, абітурієнти або студенти), тобто був застосований принцип так званої опуклої вибірки. Було опитано 2000 респондентів у всіх регіонах України за винятком АР Крим, м. Севастополь і окупованих окремих районів Донецької та Луганської областей. Похибка вибірки становить 3,2%.

17 вересня 2026 р.
Іноді про себе легше розповісти не словами, а через образ. А про командну роботу не говорити, а спробувати її на практиці. Саме так три арт-терапевтичні заняття для підлітків у Миколаївському хабі проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV» перетворилися на простір для самопізнання, спілкування та командних відкриттів.

16 вересня 2026 р.
Тема чергової зустрічі: «Три покоління під одним дахом: як побудувати безпечні кордони з бабусями й дідусями без війни в родині».

15 вересня 2026 р.
Є теми, які майже не потрапляють у медіа. Але це зовсім не означає, що їх не існує. 👀 Саме про такі історії говорили цього разу в НЕформальному клубі. Дівчата ділилися тим, про що їм самим було б важливо чути й читати частіше. Про речі, які можуть здаватися «не на часі», «незручними» або просто непомітними для інших. 🤔