Чому батьки кидають своїх дітей – американський журналіст

Американський журналіст Девід Брукс в колонці для The New York Times пише про те, що змушує батьків уникати своїх дітей

Мільйони бідних дітей і тінейджерів ростуть без своїх біологічних батьків і часто, якщо їх про це запитати, у відповідь можна почути довгий перелік проявів чоловічого варварства. Підлітки описують, як їхній батько бив матір, як у відсутнього батька було п'ятеро дітей від різних жінок, і він всіх кинув.

Дитячі розповіді часто підкріплюють стандартний образ батька-аліментщика - егоїстичного царя, який поширює своє сім'я і залишає після себе покоління кінчений людей.

Але якщо запитати батьків, які пішли, то вийде інша картина. Ви зустрінете хлопця, який відчайдушно не хотів кидати дітей і клянеться, що намагався бути з ними, хлопця, який вважає, що він не гідний ставати батьком, але не хоче бути зниклим татом, яким були для нього власні батьки.

Правду кажучи, батьки не відмовляються від своїх дітей в один момент. Це тривалий і трагічний процес. Дослідники намагалися зрозуміти, як це відбувається. Наприклад, Кетрін Едін і Тімоті Нельсон.

У пар, яких вони вивчали, вагітність рідко була запланованою. Зазвичай батьки перебували у напівстосунках - десь між зустріччю на одну ніч і фактичним зв'язком хлопець-дівчина. Пара спочатку використовує контрацептиви, але, коли переходить у стадію "разом", припиняє. При цьому ані хлопець, ані дівчина не говорять про вагітність, але, по суті, створюють таку можливість.

Коли чоловіки дізнаються, що його партнерка вагітна, вони не панікують і не оплакують свободу, яку ось-ось втратять. Навпаки, три чверті чоловіків-учасників дослідження були раді новині. Чоловіки рідше схиляються до аборту, ніж жінки.

У цих хлопців часто в житті було багато негативу. Дитина - шанс змінити і дисциплінувати своє життя. Дитина - шанс почати грати важливу роль, знайти любов і мету.

На цьому етапі чоловіки сповнені рішучості. Вони починають сприймати взаємини серйозно і брати на себе обов'язок з догляду за немовлям. Згідно з дослідженням Центру з контролю і профілактики захворювань США, чорношкірі самотні батьки сильніші залучені в життя їхніх дітей, ніж білі батьки-одинаки на цьому етапі.

Слабка ланка - не зв'язки батька з дитиною, а зв'язок між батьками день у день. Зазвичай все починається без особливої любові і почуття обов'язку. Батьки часто зберігають традиційний і ідеалістичний погляд на шлюб: вони мріють зустріти ідеальну другу половинку. Вони знають, що ця жінка не є такою, тому продовжують шукати.

Занурившись у труднощі материнства, жінка тим часом дуже практично дивиться на те, що їй потрібно від чоловіка: чи створить цей чоловік фінансову стабільність, яка мені потрібна, а якщо ні - можливо, мені поміняти його?

Батько починає сприймати матір як боса, як ще одну владну фігуру, яку можна обійти. Проблеми з наркотиками, закон та інші жінки роблять його ще більш сумнівним варіантом в її очах.

До першого дня народження дитини половина цих пар розпадається. Пізніше розлучаються ще більше пар. Раптово з'являється новий хлопець. Роль батька змінюється. Він більше не годувальник і опікун, він просто випадковий "кращий друг", який може зазирнути і дати трохи любові. Ця роль руйнує почуття відповідальності.

Він вірить у батьківство, робить наступну спробу з іншими жінками, з тими ж великими надіями, але піклується тільки про ту дитину, з якою живе в певний момент. Інших - кидає.

Якщо вірити дослідженню, хороша новина в тому, що ці так звані аліментники хочуть досягти успіху в ролі батьків. Їхні цілі і цінності ведуть їх у правильному напрямку, але вони застрягають в безформній романтичній анархії. Їм потрібна допомога в пошуку практичного шляху туди, куди вони хочуть потрапити (...)

Було б добре, якби суспільство могло згуртуватися навколо шести-семи шляхів до батьківства. Наприклад, знайти когось, кого покохаєте, перш ніж починати з ними стосунки. Або переконатися, що хочете провести роки з партнером, перш ніж позбавлятися від таблеток. Або створити загальний бюджет, щоб з'ясувати, чи можете ви собі це дозволити.

Стабільна повна сім'я - це те, чого ми хочемо. Кілька економічних програм допомоги і чіткий соціальний рецепт можуть допомогти.