Чому підлітки шкодять собі і як їм допомогти

Підлітки по всьому світу все частіше завдають собі фізичну шкоду, оскільки намагаються отримати полегшення і контроль, та гостро потребують підтримки, допомоги інших людей.

Про це журналістка, активістка психічного здоров'я і художниця Гаррієт Вільямсон розповіла The Guardian.

За її словами, у віці 13-ти років у неї була зайва вага, розлад харчової поведінки і бісексуальна орієнтація, через що однолітки безжально знущалися над нею.

"Відчуття нищівної безнадійності і ненависті до себе загрожувало знищити мене, тому я звернулася до болю, мені здавалося, це не зашкодить нікому, крім мене. Я повернула всю метушню і смуток всередину, і полегшення, хоча і було недовгим, було негайним", - розповідає жінка.

Вже будучи дорослою, вона зіткнулася з втратою роботи, сексуальним насильством, розпадом сім'ї, - це викликало нові випадки заподіяння собі шкоди, після чого у неї стало тільки більше рубців і шрамів.

На даний момент, за статистикою, тільки у Великій Британії кожна п'ята дівчина у віці 16-24 років має таку проблему, і число таких людей неухильно зростає з 2000 року.

Брак коштів, іспити, вступ до університетів, пошук роботи, - все це є факторами збільшення числа людей, що заподіюють собі шкоду.

Не можна не згадати і Instagram, оскільки, згідно з дослідженнями, ця соціальна мережа чинить серйозний тиск, змушує людей турбуватися про свою зовнішність, відчувати себе недостатньо гарним або забезпеченим, знижує самооцінку і продуктивність. Подібним чином впливають і деякі телешоу.

Так, сукупність перерахованих факторів може створити ситуацію, в якій людина буде розцінювати заподіяння собі шкоди як єдиний спосіб впоратися з некерованим світом.

У більшості випадків звичка калічити себе проходить після зміни обстановки, але у багатьох вона залишається постійною, "стратегією подолання труднощів", що тільки погіршує ситуацію.

Більше половини таких людей не мають ніякої підтримки і стороннього впливу, через що досягають критичної точки, не отримавши настільки необхідну їм психічну допомогу.

На думку Вільямсон, з цією проблемою потрібно боротися на державному рівні.

"Якщо з самого початку доступні відповідні варіанти лікування, люди можуть будь-коли вдатися до самоушкодження, і навіть якщо вони це зроблять, це не обов'язково стане звичкою на все життя, - каже вона. - Самоушкодження - це те, до чого ми повертаємося, коли депресія і занепокоєння переповнюють нас. Ми повинні дати молодим людям надію і підтримку в терміновому порядку".