Щоб дістатися до школи - діти з села Малий Кунинець, що на Тернопільщині, щодня пішки долають по 5 кілометрів. Ситуацію міг би виправити шкільний автобус, але він в це село заїжджав ще в радянські часи. У Малому Кунці дітей-школярів дванадцять. Але власної середньої школи в селі немає і ніколи не було. Найближча знаходиться в п'яти кілометрах. Туди діти добираються пішки. Незважаючи на майже ідеальну дорогу, яка веде до села, жоден рейсовий автобус сюди не ходить. Єдиний місцевий транспорт – кінний візок, пише "Тернополяни".
Автор: 0352.ua
Щоб дістатися до школи - діти з села Малий Кунинець, що на Тернопільщині, щодня пішки долають по 5 кілометрів. Ситуацію міг би виправити шкільний автобус, але він в це село заїжджав ще в радянські часи.
У Малому Кунці дітей-школярів дванадцять. Але власної середньої школи в селі немає і ніколи не було. Найближча знаходиться в п'яти кілометрах. Туди діти добираються пішки. Незважаючи на майже ідеальну дорогу, яка веде до села, жоден рейсовий автобус сюди не ходить. Єдиний місцевий транспорт – кінний візок, пише "Тернополяни".
Для шестикласника Юліана кожен такий похід в школу - це справжнє випробування. Він хворий на астму.
«Йому дуже важко ходити в школу. Конем ми його возити теж не можемо. Тому що вітер, мороз, зима дуже холодна. І він задихається» - говорить Надія Сенчишин, мати Юліана.
Придбати шкільний автобус селяни неодноразово просили місцевих чиновників. Направили їм десятки листів і звернень. Ходили навіть до голови ОДА, але поки - все безрезультатно.
Також за допомогою до чиновників неодноразово зверталися мешканці сусіднього села Залісся. Тутешнім дітям їздити в інше село до школи не потрібно - є своя, але вона розвалюється на очах.
«У нас протікає стеля, частина навіть вже обвалилася. Але власних коштів для того щоб перекрити дах – немає»- говорить Лариса Копач, учитель місцевої школи.
Нещодавно в спортзалі через прогнилу підлогу шестикласник зламав ногу. Проте директор навчального закладу каже, що спортзал у задовільному стані.
«На сьогодні я оцінюю стан нашого спортзалу як задовільний. - Тобто ці дірки, які є, ми по можливості закриваємо», - говорить Борис Сопіга.
Про стан справ в селах в районній адміністрації всі знають. Але допомогти - не можуть, мовляв грошей немає.
«Питання аварійності школи буде розглянуто. Ми намагатимемося подати цю школу в один з проектів фонду регіонального розвитку. Можливо будемо брати якусь участь у міжнародних грантах», - говорить Юрій Головатюк, заступник голови Збаразької РДА Тернопільської області.
А щодо автобуса для учнів села Малий Кунинець, то, вочевидь, на нього доведеться чекати ще дуже довго.
25 вересня 2026 р.
За фінансової підтримки Ради Європи ГО «Жіночий консорціум України» реалізує проєкт «Підтримка без бар’єрів», спрямований на захист прав дітей з інвалідністю та посилення спроможності фахівців MHPSS і не-MHPSS спеціалістів, які працюють із дітьми, що пережили травматичні події.
25 вересня 2026 р.
За фінансової підтримки Ради Європи ГО «Жіночий консорціум України» реалізує проєкт «Підтримка без бар’єрів», спрямований на захист прав дітей з інвалідністю та посилення спроможності MHPSS і не-MHPSS спеціалістів, які працюють із дітьми, що пережили травматичні поді.
24 вересня 2026 р.
Стосунки між поколіннями ніколи не були простими. А сьогодні, коли через війну та вимушене переселення родини знову частіше опиняються в ситуації спільного проживання, питання взаєморозуміння між батьками, дітьми, бабусями й дідусями стає особливо важливим. Саме цій темі був присвячений онлайн тренінг «Три покоління під одним дахом: як побудувати безпечні кордони з бабусями й дідусями без війни в родині»
