
Щоб дістатися до школи - діти з села Малий Кунинець, що на Тернопільщині, щодня пішки долають по 5 кілометрів. Ситуацію міг би виправити шкільний автобус, але він в це село заїжджав ще в радянські часи. У Малому Кунці дітей-школярів дванадцять. Але власної середньої школи в селі немає і ніколи не було. Найближча знаходиться в п'яти кілометрах. Туди діти добираються пішки. Незважаючи на майже ідеальну дорогу, яка веде до села, жоден рейсовий автобус сюди не ходить. Єдиний місцевий транспорт – кінний візок, пише "Тернополяни".
Автор: 0352.ua
Щоб дістатися до школи - діти з села Малий Кунинець, що на Тернопільщині, щодня пішки долають по 5 кілометрів. Ситуацію міг би виправити шкільний автобус, але він в це село заїжджав ще в радянські часи.
У Малому Кунці дітей-школярів дванадцять. Але власної середньої школи в селі немає і ніколи не було. Найближча знаходиться в п'яти кілометрах. Туди діти добираються пішки. Незважаючи на майже ідеальну дорогу, яка веде до села, жоден рейсовий автобус сюди не ходить. Єдиний місцевий транспорт – кінний візок, пише "Тернополяни".
Для шестикласника Юліана кожен такий похід в школу - це справжнє випробування. Він хворий на астму.
«Йому дуже важко ходити в школу. Конем ми його возити теж не можемо. Тому що вітер, мороз, зима дуже холодна. І він задихається» - говорить Надія Сенчишин, мати Юліана.
Придбати шкільний автобус селяни неодноразово просили місцевих чиновників. Направили їм десятки листів і звернень. Ходили навіть до голови ОДА, але поки - все безрезультатно.
Також за допомогою до чиновників неодноразово зверталися мешканці сусіднього села Залісся. Тутешнім дітям їздити в інше село до школи не потрібно - є своя, але вона розвалюється на очах.
«У нас протікає стеля, частина навіть вже обвалилася. Але власних коштів для того щоб перекрити дах – немає»- говорить Лариса Копач, учитель місцевої школи.
Нещодавно в спортзалі через прогнилу підлогу шестикласник зламав ногу. Проте директор навчального закладу каже, що спортзал у задовільному стані.
«На сьогодні я оцінюю стан нашого спортзалу як задовільний. - Тобто ці дірки, які є, ми по можливості закриваємо», - говорить Борис Сопіга.
Про стан справ в селах в районній адміністрації всі знають. Але допомогти - не можуть, мовляв грошей немає.
«Питання аварійності школи буде розглянуто. Ми намагатимемося подати цю школу в один з проектів фонду регіонального розвитку. Можливо будемо брати якусь участь у міжнародних грантах», - говорить Юрій Головатюк, заступник голови Збаразької РДА Тернопільської області.
А щодо автобуса для учнів села Малий Кунинець, то, вочевидь, на нього доведеться чекати ще дуже довго.

13 листопада 2026 р.
Як зробити так, щоб дитина знала свої права, могла розпізнати їх порушення і не боялася про це говорити? Як допомогти дорослим правильно підтримати дитину, яка пережила травматичний досвід? І як подбати про тих, хто щодня працює з чужим болем? На ці запитання відповідав проєкт «Підтримка без бар’єрів», який Жіночий консорціум України реалізував за фінансування Ради Європи.

12 листопада 2026 р.
У час війни ми дедалі частіше опиняємося поруч із людьми, які переживають втрату, страх, тривогу, розгубленість або сильне емоційне напруження. І не завжди розуміємо, як правильно реагувати, що сказати, як підтримати і водночас не зробити боляче ще більше. Саме про це говорила під час онлайн-тренінгу «Травмо-чутлива комунікація: як розмовляти з людиною у кризовому стані» психологиня-психотерапевтка Тетяна Пашко.

12 листопада 2026 р.
Листопад у нашому НЕформальному клубі – місяць прав, сексуальної просвіти та нових відкриттів! 🔥А на нещодавній зустрічі було дещо особливе! Ми дістали нашу минулорічну капсулу часу,😳ті самі листи, які ми самі написали собі в майбутнє. І тепер змогли перечитати, про що мріяли, чого чекали та якими бачили себе рік тому.