Фахівці переконані, що тактильний контакт дуже важливий для немовлят. А після цієї історії ви самі переконаєтесь, що жодні ідеальні і безпечні (з точки зору медицини) методи не замінять обіймів і тепла мами.
Автор: ditey.com
Фахівці переконані, що тактильний контакт дуже важливий для немовлят. А після цієї історії ви самі переконаєтесь, що жодні ідеальні і безпечні (з точки зору медицини) методи не замінять обіймів і тепла мами.
У 80-ті роки прогрес у галузі неонатальної реанімації дав можливість рятувати дуже недоношених дітей. У спеціальних інкубаторах-кувезах можна було з великою точністю створити умови, необхідні для підтримання життя в «креветочках», як їх ласкаво називали практиканти. Але з’ясувалося, що нервова система недоношених дітей не витримує гігієнічних маніпуляцій медичних сестер. Тоді навчилися доглядати за дітьми, не торкаючись їх, а на кувезах почали вішати табличку: «Не торкатися!».
Розпачливі крики немовлят іноді розривали серце навіть найбільш загартованим медикам, але ті, дотримуючи дисципліни, їх ігнорували. Тільки незважаючи на ідеальні температурні умови, регульований рівень кисню й вологості, синє світло, вигодовування, виміряне з точністю до міліграма, немовляти не росли. Чому ж в умовах, наближених до ідеальних, природа відмовлялася виконувати свою роботу?
Лікарі й дослідники дивувалися й заспокоювалися: адже, зрештою діти, які вижили, залишивши інкубатор, швидко набирали нормальну вагу. Так було до того дня, коли їм раптом здалося, що деякі діти в кувезах начебто почали рости. Однак у їхніх медичних картах нічого не змінилося.
Без фізичного контакту в кожній із клітин частина генома припиняє працювати, і тіло впадає у своєрідну сплячку.
Клініцисти провели розслідування й з’ясували, що за дітьми, які почали рости, доглядала нічна медсестра, яка нещодавно отримала цю роботу. Молода жінка зізналася: вона не змогла витримати криків своїх підопічних. Для того щоб заспокоїти їх, почала гладити малят по спинці. Спочатку з побоюванням, тому що це було заборонено, а потім, не помітивши жодної негативної реакції, дедалі впевненіше.
Висновок: фізичний контакт є необхідним фактором зростання.
Тим часом варто поцікавитися про наслідки цього «відкриття». Не чи чекати нам у найближчому майбутньому появи кувезів з електронною рукою, що пестить у відповідний час? Хіба що раніше інша група вчених зробить нове відкриття того самого масштабу. Я вже бачу великі газетні заголовки: «Любов — фактор першочергової важливості…»
24 вересня 2026 р.
Стосунки між поколіннями ніколи не були простими. А сьогодні, коли через війну та вимушене переселення родини знову частіше опиняються в ситуації спільного проживання, питання взаєморозуміння між батьками, дітьми, бабусями й дідусями стає особливо важливим. Саме цій темі був присвячений онлайн тренінг «Три покоління під одним дахом: як побудувати безпечні кордони з бабусями й дідусями без війни в родині»
23 вересня 2026 р.
До Київського хабу проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV» звернулася вчителька сьомого класу одного з ліцеїв. Через постійні ворожі обстріли її учні знову навчаються онлайн. Але разом із уроками в їхньому житті багато тривог, страхів, виснаження і гостра нестача звичайного спілкування з друзями, однокласниками, вчителями.
22 вересня 2026 р.
Нещодавно ми розповідали як фахівчині Запорізького хабу проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV» працюють з мамами і бабусями, які живуть у шелтері для ВПО «Червона Калина». А сьогодні розповідь про те, як вони працюють з тамтешніми дітьми.
