
П`ятий рік Запоріжжя живе поблизу лінії фронту, щодня здригається від сигналів повітряної тривоги, ракетних ударів і вибухів. У таких умовах особливо важливо створювати для дітей простір безпеки, підтримки та розвитку, де вони можуть бодай ненадовго відволіктися від тривожної реальності, відчути себе почутими й важливими.
Автор: Жіночий консорціум України
Джерело: https://wcu-network.org.ua/
П`ятий рік Запоріжжя живе поблизу лінії фронту, щодня здригається від сигналів повітряної тривоги, ракетних ударів і вибухів. У таких умовах особливо важливо створювати для дітей простір безпеки, підтримки та розвитку, де вони можуть бодай ненадовго відволіктися від тривожної реальності, відчути себе почутими й важливими.
Саме таким простором став Запорізький хаб проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина III», команда якого дбає про всебічний розвиток дітей.
Нещодавно у трьох різних дитячих групах, що працюють на базі школи-інтернату «Світанок» та Запорізького обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей, психологині Запорізького хабу провели арттерапевтичні заняття «Мій унікальний космос».
Під час занять діти вирушили у творчу подорож власними всесвітами. На чорному папері вони спочатку створювали космічні образи білими маркерами, а потім оживляли їх за допомогою блискіток та яскравих декоративних елементів.
Через метафору безмежного космосу психологи допомагали дітям замислитися над власною унікальністю. Адже так само, як не існує двох однакових галактик чи зірок, не існує й двох однакових людей. Кожна дитина має свої таланти, особливості, мрії та внутрішню силу.
Під час заняття учасники не лише малювали, а й вчилися краще розуміти себе, усвідомлювати власну цінність і приймати свою неповторність. Такі творчі практики сприяють емоційному розвитку, стимулюють фантазію, образне мислення та допомагають знаходити внутрішні ресурси для подолання труднощів.
Особливе значення ця робота має для дітей з інклюзією, які регулярно відвідують заняття хабу. «В інтернаті є багато дітей з інклюзією, зокрема з аутизмом, і за вісім місяців нашої роботи ми бачимо очевидний прогрес. Раніше абсолютно закриті, тепер ці діти успішно комунікують, висловлюють свої прохання і відгукуються на звернення. Для мене, як для психолога, це велика перемога», – розповідає координаторка Запорізького хабу проєкту Катерина Кисько.
Через творчість діти розвивали фантазію, емоційну стійкість, навички самовираження та прийняття себе. А для психологів особливо цінними є зміни, які відбуваються з дітьми з інклюзією: крок за кроком вони стають більш відкритими до спілкування та взаємодії з іншими.
Нагадаємо, що проєкт «Допомога, відновлення, відбудова заради дітей та України, про яку вони мріють» і стартував влітку 2022 року у п’яти регіонах: Запорізькій, Сумській, Миколаївсько-Херсонській, Київській та місті Києві. А з початку літа 2024 року у цих же регіонах стартував проєкт «Допомога, відновлення, відбудова заради дітей в Україні. Частина-ІІ». За більш як два роки роботи десятки тисяч сімей з дітьми, людей з інвалідністю та похилого віку, ВПО, що найбільше постраждалими від війни отримали гуманітарну та соціально-психологічну допомогу, діти отримали гранти на реалізацію своїх ініціатив у громадах, жінки пройшли навчання у грантовій школі та отримали гранти на розвиток малого бізнесу. Серед багатьох позитивних результатів проєкту став посібник із правилами гуманітарної роботи для ГО, який команда проєкту створила, спираючись на власний досвід роботи.
Проєкт впроваджується у співпраці та за підтримки ERIKS Development Partner та Radio Aid (Швеція).







17 вересня 2026 р.
Іноді про себе легше розповісти не словами, а через образ. А про командну роботу не говорити, а спробувати її на практиці. Саме так три арт-терапевтичні заняття для підлітків у Миколаївському хабі проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV» перетворилися на простір для самопізнання, спілкування та командних відкриттів.

16 вересня 2026 р.
Тема чергової зустрічі: «Три покоління під одним дахом: як побудувати безпечні кордони з бабусями й дідусями без війни в родині».

15 вересня 2026 р.
Є теми, які майже не потрапляють у медіа. Але це зовсім не означає, що їх не існує. 👀 Саме про такі історії говорили цього разу в НЕформальному клубі. Дівчата ділилися тим, про що їм самим було б важливо чути й читати частіше. Про речі, які можуть здаватися «не на часі», «незручними» або просто непомітними для інших. 🤔