Як спілкуватися з дітьми та знайти підхід до підлітка?

Ми живемо в надзвичайно тривожний час. Безліч інформації про епідемію, економічний та політичний стан створює фон, у якому складно впоратися з переживаннями. Це кризовий період для кожного з нас. Та з кризи, як відомо, завжди є вихід. Це період, коли можна переглянути свої стосунки, цінності, пріоритети, коли можна навести лад у домі та в житті. Час карантину — це можливість ближчого контакту з дітьми, поліпшення взаємин, а інколи — й шанс на певні зміни.

За словами практичного психолога Калуської ЗОШ №5 Оксани Кулик, підлітковий період — найскладніша вікова криза, каже психологиня:

"Це час, коли підліток стає дратівливий, агресивний, його дії імпульсивні. Він уникає ваших обіймів та поцілунків, адже вони викликають у нього сором, ніяковість і навіть провину. Діти хочуть, щоб батьки побачили в них окремих особистостей з мріями, потребами і перемогами".

Часто батьки ставлять питання: як спілкуватися з дитиною в цей період? Адже помічають зміни в поведінці, в батьківсько-дитячих відносинах, інтересах, вияві емоцій, реакціях на певні ситуації. І попередній досвід уже не допомагає. У відповідь психолог любить ставити батькам питання: чи готові вони самі змінюватися?

"Немає батьків, яким би в цей період було легко. Та найчастіше проблеми виникають там, де дитина виросла, змінились її погляди, а батьки ще продовжують бачити в своїй дитині ту малечу, яка беззаперечно вірила кожному слову, радилась, слухала, виконувала. Тобто, батьки залишаються ригідними і не готові "рости" разом із власною дитиною".

Оксана Кулик зазначає, що однозначного рецепту в спілкуванні з підлітком немає. Адже кожна сім'я унікальна, зі своїми правилами, вихованням, традиціями, цінностями і поглядами. Тому давати один «рецепт» усім не дієво:

"Як психолог точно можу сказати, що підліткова криза проживається легше в тій сім’ї, де розмовляють, цікавляться один одним, мають спільні захоплення, традиції, де жартують, не звинувачують один одного в усіх бідах і говорять про власні почуття. У тій сім’ї, де бачать дитину, розуміють потреби і сприймають її дії через призму любові, підліток не буде западати в крайнощі, проявляти агресію, замикатися і шукати компанії, яких краще уникати".

Психологиня виділяє певні критерії, які допоможуть у стосунках із підлітком:

• Найперше і найважливіше — це терпіння. Батькам варто пам’ятати, як мантру, що це тимчасово;
• Відкритість почуттів — коли самі батьки можуть говорити про власні почуття;
• Знаходити час для спілкування;
• Авторитет серед ровесників і друзів підлітка. Коли батьки можуть бути на «одній хвилі», мати захоплення, хобі, які також цікаві і важливі для підлітка;
• Підтримка і похвала. Вміння пояснити ситуацію, вміння підібрати такі слова, щоб підліток почув їх.

Одним із найкращих способів зробити крок до власних змін — нагадати собі, що дитина стала підлітком і вже, як раніше, не буде, зауважує Оксана Кулик:

"Перш ніж дати зауваження, вказати на помилку, вирішити певну ситуацію, варто запитати себе: "Якщо б мені цю проблему/ситуацію потрібно було вирішити з подругою/ колегою/ начальником — як би я побудував діалог?"

Це не означатиме, що в дитини від того моменту не буде правил, обов’язків чи певних обмежень. Кордони підлітку потрібно встановлювати. Але перед цим важливо домовлятися й приймати правила, а також обговорювати, що їх очікує при порушенні.

Психологиня рекомендує батькам хвалити своїх дітей, коли вони роблять все так, як слід:

"Не менш важливою є похвала і вміння помічати, коли підліток дотримується домовленостей: прибирає, вчасно приходить додому, вчить уроки, миє за собою посуд, намагається стримати гнів. Такі слова батьків, як: «Мені приємно/я радий, я ціную, що ти прийшов вчасно/ зателефонував/ стримався, коли гнів тебе переповнює», допомагають дитині отримати новий досвід, помічати свої вміння й застосовувати їх у житті".

Часто і батьки, і діти не звикли до того, щоб у сім’ї говорили про почуття, емоції. І це та важлива частина взаємин, яка ігнорується і вважається «зайвою». Та, насправді, вона лежить у основі всіх стосунків, каже Оксана Кулик:

"Хіба ми не відчуваємо злості, коли на нас кричать, чи суму, коли нам повідомляють про сумну подію, радості — при хорошій звістці? Власний емоційний відгук на поведінку підлітка дозволить під іншим кутом поглянути на ситуацію і робити усвідомлено вибір".

Є рекомендовані фрази, які сприяють близькості при спілкуванні з дитиною:

• «Ти мені дорогий»;
• «Моє життя стає кращим від того, що в ньому є ти»;
• «Бережи себе»;
• «Підтримую тебе»;
• «Я вірю в тебе. У тебе все вийде»;
• «Ти для мене найкращий»;
• «Ти маєш право на помилку»;
• «Я поважаю твій вибір»;
• «Поділяю твою позицію і твої погляди»;
• «Я тебе люблю»;
• «Я можу сердитися на твої вчинки, але продовжую тебе любити»;
• «Я не ідеальна(-й) мама/тато і буду прагнути зробити краще, на що здатна (-й)»;
• «Ти можеш звернутися до мене за допомогою, я не буду засуджувати тебе і буду намагатися бути тобі корисним».

Перешкоджають взаєморозумінню між батьками і дітьми:

• Погрози (психологічні, фізичні, тиск);
• Порівняння з іншими;
• Образливі й принизливі слова, особливо — в присутності інших;
• Спілкування, як із маленькою дитиною;
• Покарання, коли не пояснюють причину;
• Нав’язування власної думки.

Деякі батьки бояться збільшити ступінь довіри, адже в пам’яті живе образ малої безпорадної дитини, нездатної самостійно одягтися, скласти свої речі, приготувати їжу. Проте цей момент важливо використати правильно, зауважує Оксана Кулик:

"У цей період, навпаки, демонструючи довіру до дитини, вона намагатиметься її виправдати. Без помилок також не обійтися. Підліток, як і будь-хто інший на шляху до отримання нового досвіду, може зазнати поразки, в нього може не виходити. І батьки повинні пам’ятати, що це не катастрофа і це не робить вашу дитину такою, яка ні на що не здатна".

Кожен підліток, який приходить на консультацію чи терапію до психологині на запитання: як на твою думку можна поліпшити взаємини з батьками, дають такі відповіді:

• «Хочу проводити спільно час і щоб мною цікавились»;
• «Хочу, щоб не повчали, не критикували, не говорили фразу «Та я у твої роки…».

Оксана Кулик підсумувала, що стосунки з дружиною/чоловіком та оточуючими є взірцем того, як дитина вчиться спілкуватися зі світом:

"Наповнюйте свій дім, у першу чергу, не матеріальними речами, а духовним змістом: любов’ю, розумінням, підтримкою. Не витрачайте намарно час на з’ясування стосунків, на ведення баталій. Використовуйте цей час для того, щоб бути поруч, ділитися пережитими моментами, спогадами чи думками. І тоді ви будете саме тією людиною, яка перша дізнається про зміни в житті вашої дитини".