18 вересня в Одесі поліцейські затримали чоловіка, який прийшов до школи із сокирою. Не просто прийшов – він погрожував порубати тих, хто ображав його дитину.
Автор: Главком
18 вересня в Одесі поліцейські затримали чоловіка, який прийшов до школи із сокирою. Не просто прийшов – він погрожував порубати тих, хто ображав його дитину.
Мабуть, одне з найголовніших питань, яке порушують під час обговорення цькування у школі, – що робити батькам, які дізнаються, що їхня дитина жертва. Відразу кажу про дві крайності, які існують. Перша – це не робити нічого. Мовляв, «діти самі розберуться, всі через це проходили». Тобто – типовий ігнор дитячих проблем. Інша крайність – це розчепіривши крила бігти до кривдників дитини для того, щоб їх покарати.
Природньо, що батьки намагаються захистити своїх дітей. Власне, це і є їх основною функцією. Але саме поняття «захист» наскільки розмито, що ніхто вам точно не скаже, де його межі і чи взагалі вони існують. А коли йдеться про власну дитину, дехто забуває, що таке прийнятна оборона. Батьки діють інстинктивно, як квочка, яка захищає своїх курчат навіть від ворогів. При чому, ворогів, які часто перебувають не в її ваговій категорії. Наскільки інстинктивно, що батьки забувають про те, що ті, хто ображають їхню дитину, можуть бути такими самими дітьми. Тобто, не в їхній ваговій категорії.
Можна собі придумати іншу відмазку: «але я ж не біжу до школи із сокирою». Може й не побіжете. Але навіть просто накричати на кривдника – не дасть ефекту. Крім самозаспокоєння, що «я зробив, все що міг».
Бо:
а) Ви втручаєтесь у дитячий колектив, тобто по суті є зовнішнім подразником для всіх його членів (крім власної дитини). Наслідки: ближчим часом той, хто знущався може й не буде цькувати вашу дитину. Напряму. Для цього він застосує інші методи. Починаючи від ігнорування, пліткування і завершуючи фізичним насиллям до Вашої дитини з боку його «шісток». Тому ще одним реальним наслідком Вашого втручання стане удосконалення методів насилля булера.
б) Якщо дитині (як і будь-кому іншому) сказати в лоб про те, що вона не права, то її природною реакцією стане захист. Особливо, якщо говорить особа, яка не має для неї авторитету чи не входить до її групи (не вчитель, і не її батьки). Насильник починає придумувати виправдання своїй агресії, а не шукати шляхи як змінитись.
Звичайно, ніхто й ніколи не гарантуватиме Вам, що після початку «виховної розмови» з булером, Ви не перейдете кордони і не «зірветесь». У тому числі – й опуститесь до застосовування сили. І тоді винним у ситуації будете Ви, а не ті, хто розпочав цькування.
Це не означає, що треба впадати в іншу крайність і нічого не робити. Це означає лише те, що перше, що Ви повинні зробити – це заспокоїтись. І раціонально підійти до вирішення проблеми. А не ставати квочкою.

13 листопада 2026 р.
Як зробити так, щоб дитина знала свої права, могла розпізнати їх порушення і не боялася про це говорити? Як допомогти дорослим правильно підтримати дитину, яка пережила травматичний досвід? І як подбати про тих, хто щодня працює з чужим болем? На ці запитання відповідав проєкт «Підтримка без бар’єрів», який Жіночий консорціум України реалізував за фінансування Ради Європи.

12 листопада 2026 р.
У час війни ми дедалі частіше опиняємося поруч із людьми, які переживають втрату, страх, тривогу, розгубленість або сильне емоційне напруження. І не завжди розуміємо, як правильно реагувати, що сказати, як підтримати і водночас не зробити боляче ще більше. Саме про це говорила під час онлайн-тренінгу «Травмо-чутлива комунікація: як розмовляти з людиною у кризовому стані» психологиня-психотерапевтка Тетяна Пашко.

12 листопада 2026 р.
Листопад у нашому НЕформальному клубі – місяць прав, сексуальної просвіти та нових відкриттів! 🔥А на нещодавній зустрічі було дещо особливе! Ми дістали нашу минулорічну капсулу часу,😳ті самі листи, які ми самі написали собі в майбутнє. І тепер змогли перечитати, про що мріяли, чого чекали та якими бачили себе рік тому.