
Росія прийняла рішення направляти неповнолітніх, схильних до правопорушень, у військово-патріотичні табори. Все ніби нормально. Тут і виховання, і патріотична освіта. Ніби ж молодці?
Автор: Главком
Росія прийняла рішення направляти неповнолітніх, схильних до правопорушень, у військово-патріотичні табори. Все ніби нормально. Тут і виховання, і патріотична освіта. Ніби ж молодці?
Свого часу кінопромисловість сусідньої країни розродилась на цікавий фільм – «Наволочі». У ньому йдеться про використання Радянським Союзом проблемних дітей на війні. Навряд чи Росія буде використовувати своїх неповнолітніх зараз (щонайменше, доки війна не ведеться на їх території). Але, думаю, фільм надихнув Кремль на думку: "а що так теж можна". І те, що малолітнім злочинцям промиють мозок патріотичним вихованням задля військових цілей – це однозначно.
Спочатку трохи теорії. Наскільки вдало, з точки зору соціалізації дитини, помістити її разом з іншими асоціальними елементами в закриту систему? Бо в таборах діти перебуватимуть серед собі подібних – таких же злочинців. Чи перевиховає це? Далеко ходити не треба. У Росії, та і у нас, є так звана пенітенціарна система, у тому числі й для дітей. І на кінець цілком риторичне питання – багатьох тюрма виправила? Навіть дорослі переймають моделі поведінки свого середовища. А що говорити про дітей, які на асоціальних моделях зростатимуть.
Мета військово-патріотичних таборів – сформувати наступне поповнення для армії. А розуміючи на чому базується патріотизм у Росії, можна здогадатись, що відбуватиметься з психікою дітей. Їх вчитимуть ненавидіти сусідні країни, у тому числі й Україну.
Формуватиметься поповнення для армії з асоціальних елементів, ксенофобськи налаштованих до інших націй. Таким солдатам уже не треба дегуманізувати ворога. Вони вже будуть готові сприймати українців, грузин, поляків, литовців як нелюдей. А тому вбивати їм буде простіше. Йдеться про поповнення не стільки в офіційну армію, скільки в так звані приватні армії, типу Вагнера. Які фактично є нелегальними державними мілітаризованими угрупованнями Росії для військових дій за кордоном.
Та навіть якщо ці діти не потраплять в армію, то вони повернуться до звичної їм злочинної діяльності (закриті системи не сприяють тому, що діти стають людянішими). Але з промитим мозком, першочерговими жертвами вони робитимуть саме представників інших націй.
Фактично Москва, проводячи експерименти на проблемних дітях, намагається убити двох зайців. По-перше, канонізувати насилля та зробити його контрольованішим владою. По-друге, сформувати поповнення для армії з молодих людей, здатних змалечку переступати через моральні норми. І по-третє, - частково перекинути проблему злочинності з Росії в інші країни (приватні армії частіше воюють за кордоном).
Проблема у тому, що ці військові – просякнуті ненавистю та аморальщиною повертаються в Росію. І як «російські добровольці», що повернулись з Донбасу, продовжуватимуть убивати, але вже без огляду на моральні норми і на своїй території.

13 листопада 2026 р.
Як зробити так, щоб дитина знала свої права, могла розпізнати їх порушення і не боялася про це говорити? Як допомогти дорослим правильно підтримати дитину, яка пережила травматичний досвід? І як подбати про тих, хто щодня працює з чужим болем? На ці запитання відповідав проєкт «Підтримка без бар’єрів», який Жіночий консорціум України реалізував за фінансування Ради Європи.

12 листопада 2026 р.
У час війни ми дедалі частіше опиняємося поруч із людьми, які переживають втрату, страх, тривогу, розгубленість або сильне емоційне напруження. І не завжди розуміємо, як правильно реагувати, що сказати, як підтримати і водночас не зробити боляче ще більше. Саме про це говорила під час онлайн-тренінгу «Травмо-чутлива комунікація: як розмовляти з людиною у кризовому стані» психологиня-психотерапевтка Тетяна Пашко.

12 листопада 2026 р.
Листопад у нашому НЕформальному клубі – місяць прав, сексуальної просвіти та нових відкриттів! 🔥А на нещодавній зустрічі було дещо особливе! Ми дістали нашу минулорічну капсулу часу,😳ті самі листи, які ми самі написали собі в майбутнє. І тепер змогли перечитати, про що мріяли, чого чекали та якими бачили себе рік тому.