Особливості дистанційного навчання: як вплинув на батьків новий формат

Хтось у цій ситуації «ловить хвилю» і знаходить золоту середину, а хтось, навпаки, дозволяє всьому пливти за течією.

Карантин – це справжній челендж, і не лише для вчителів та учнів, але й для батьків. Збереження крихкої рівноваги між домашніми справами, роботою і дистанційним навчанням дитини дається дорослим нелегко, адже займає ледь чи не увесь час та потребує серйозних зусиль. Хтось у цій ситуації «ловить хвилю» і знаходить золоту середину, а хтось, навпаки, дозволяє всьому пливти за течією.

Володимир Співаковський, науковець і засновник ліцею «Гранд», на своїй сторінці у фейсбуці сформував 10 можливих категорій батьків, які опинилися віч-на-віч з онлайн-уроками своїх дітей.

1. Одні відразу побачили вигоди онлайн-навчання, адже давно чекали можливості покинути звичайну школу і перевести дитину на дистанційне навчання.

2. Інші – навпаки, перелякалися. Вони роздратовані, бо нічого не встигають – у домашніх справах, у роботі, в обслуговуванні родини, у спільному з дитиною сидінні над уроками і домашніми завданнями. І вони в повному розладі.

3. Треті змирилися – а куди дінешся? Треба терпіти і дивитися, як все відбуватиметься далі.

4. Четверті вирішили скористатися моментом і поспілкуватися/позайматися з дитиною, вважаючи, що важливе не навчання, а спілкування.

5. П'яті взагалі не заморочуються: як йде, так і йде. Потім якось все само розсмокчеться.

6. Шостим все подобається: як організовані онлайн-уроки в їхній школі або на якомусь сайті... Вони щасливі, що у них самостійна дитина і що вона не лише не докучає їм своїм онлайн-навчанням, але й весь час говорить: «Мамо, не заважай, я сам все зроблю».

7. Сьомим, навпаки, все не подобається: як організовано у них онлайн-навчання в школі, на сайтах, по телевізору тощо.

8. Восьмі потурають дитині. Що вона хоче, те і дають. Нічого не нав'язують і не контролюють.

9. Дев'яті чекають-не дочекаються кінця карантину, щоб відправити дитину назад у школу.

10. Десяті постійно запитують свою дитину: як їй більше подобається – вчитися вдома або в школі? І ніяк не можуть знайти відповіді.

А який варіант у вас? – запитав наостанок пан Співаковський.

У коментарях під постом батьки висловилися неоднозначно: одні відразу визначили, яка категорія їм ближча, а інші обрали усі десять одночасно.

Юлія Новік: Дитина на моєму прикладі побачила, що значить дисципліна. Зранку – зарядка (й у неї, й у мене), потім уроки (у мене робота).Дитина наживо побачила, що її батьки також працюють, як і вона – це дуже спростило спілкування з приводу необхідності вчитися.

Юлія Венгер-Маринчик: Я обрала 6. Я перший місяць займалася з дітьми сама – 1-й і 4-й клас, тепер з ними займаються в Zoom вчителі, і ми всі дуже задоволені! Старша дитина більш самостійно навчається, вона вже вміє працювати. Заощаджуємо купу часу на життя!

Ольга Порфімович: У нас нічого не змінилося, ми як були на дистанційці, так і залишилися. А ось двоє моїх знайомих обрали варіант 1 і пішли з елітних шкіл – побачили різницю.

Лідія Чулівська: Я обрала 4,6,10. Випускний 9-й клас. Справляється сам, при періодичному контролі, чи всі завдання виконує. Спілкування більше, сину подобається мотивація розподілення часу на ігри, на навчання, на відпочинок і на допомогу батькам по господарству. Все підходить, за винятком кількості заданого матеріалу для самостійного опрацювання.

Марія Шаповал: Поки не втручаюся. Моя дитина (6 клас) говорить, що з усім дає раду. Їй подобається, що немає фізичного контакту з учителями та їхньою пихою. Але хотіла б у школу через спілкування – і навіть не лише з однокласниками. Взагалі сумує за зміною картинки.

Марго Щеглова: Важко змусити вчитися, важко мотивувати. Часу на виклад матеріалу немає, я весь день працюю і втомлююся. Встаю о 4 ранку, почитати історію, щоб в 7 викласти її синові, і в 8 сісти за роботу, а він – за тести.