Підручники українські, програми російські: як вчаться діти на окупованій території

У школах на окупованій території Луганщини досі користуються українськими підручниками, хоча навчальні плани складають за російськими шкільними програмами. «Історію України» замінили на «Історію Вітчизни», а у четвертому класі будуть вчити «Основи православної культури». У курсі ж початкової військової підготовки бойовики угруповання «ЛНР», що визнане в Україні терористичним, вимагають навчати дітей «протидії тероризму та екстремізму».

Про те, як живуть школи на підконтрольній угрупованню «ЛНР» території, Радіо Свобода погодилась розказати вчителька з Луганська Надія (ім’я змінено).

«Програма залишилась такою, як і була. Вчимося за українською системою. Є тільки деякі скорочення. Наприклад, викладання української мови зараз скоротилось на одну годину», – розповідає Надія.

Якщо минулого року у п’ятому класі було 6 годин української мови і літератури на тиждень, то зараз залишилося 5. Програма начебто і не зазнала змін – вона є у вільному доступі в інтернеті на сайті так званого «Науково-методичного центру розвитку освіти» угруповання «ЛНР». Підручник також залишився старий, він не перероблений, а просто відсканований, також є у мережі. Саме за цією книгою вчителі планують уроки.

«Нічого суттєво не змінилось. Українка у мене стоїть з чорним волоссям і косою, віночок висить у мене в кабінеті. Все, як зазвичай», – каже вчителька Надія.

За словами вчительки, немає також і російських підручників. У програмі з української мови зміни стосувались тільки деяких творів, які в цьогорічній програмі відсутні. З першого класу діти починають вивчати іноземні мови (англійську або німецьку) та інформатику. Школа, де працює Надія, отримала більше годин для вивчення іноземних мов та математики через те, що є спеціалізованою. Програма з іноземних мов була змінена, школярі вивчатимуть мови поглиблено – через такі зміни виникли проблеми з підручниками, їх просто не вистачає.

На сайті так званого «Науково-методичного центру розвитку освіти «ЛНР» є «наказ» так званого «міністерства освіти» угруповання «ЛНР» від грудня 2014 року «Про затвердження поетапного переходу освітніх закладів «ЛНР» на тимчасовий державний освітній стандарт».

За цим «документом», з другого семестру 2014-2015 навчального року у початкових класах навчальні плани складатимуть на основі освітніх систем «Школа Росії», «Початкова школа 21-го століття» та «Школа 2100». Оцінювання буде здійснюватись за п’ятибальною шкалою, починаючи тільки з другого класу.

З четвертого класу дітям будуть викладати окремий предмет «Основи православної культури». У методичній рекомендації про викладання цього предмету вказано, що він спрямований на знайомство з православними традиціями і не містить критичних оцінок інших релігій і поглядів.

«Стосовно викладання історії, нічого не змінилось. Я як класний керівник, коли заповнювала журнал, то писала там «Історія України». Підручники навіть старі залишились. Я одного разу заміняла викладача історії, то була тема про пам'ятки Київської Русі, розглядали Софію Київську. У старших класах була «Всесвітня історія». Якщо будуть додаткові години, то можуть ввести «Краєзнавство», – розповідає вчителька Надія.

На сайті так званого «Науково-методичного центру розвитку освіти «ЛНР» жодних згадок про такий предмет, як «Історія України», немає. Натомість є затверджена програма «Історія Вітчизни» для учнів 6-11 класів. Курс є сумішшю української, російської історій, а також історії Луганщини. У 9-му і 10-му класах наголос робиться саме на історії Радянського Союзу, а в 11-му школярі вивчатимуть «історію «ЛНР». У програмі предмету зазначені такі пункти: «Політична криза України 2013-2014 років і її вплив на ситуацію в регіоні», «Проголошення «ЛНР» та «ДНР» і створення «Новоросії», «Військові дії на території краю», «Гуманітарна катастрофа», «Створення нової політичної еліти».

Бойовики постановили вчити школярів «основам протидії тероризму»

Також на сайті «Науково-методичного центру розвитку освіти» угруповання «ЛНР» з’явились рекомендації для викладання «Початкової військової підготовки» для учнів 10-11-х класів. У програмі визначальними пунктами є «основи протидії тероризму та екстремізму», «основи оборони держави» та «основи військової служби». Останній включає в себе стройову підготовку, добовий наряд, караульну службу, вогневу та тактичну підготовки. Така програма розроблена для хлопців. Дівчата будуть вивчати основи надання першої медичної допомоги.

Вчителька Надія розповідає Радіо Свобода, що зараз у Луганську розбитими є приблизно 7 шкіл, вони не працюють:

– Але є «документ», в якому вказано, які школи будуть ремонтувати та відновлювати. Чи відремонтують школи, залежить від того, чи будуть в «ЛНР» фінанси. Шукаємо спонсорів, щоб хтось допоміг. У нашій школі кабінетів вистачає, вона триповерхова. Але потребує ремонту, от сама купила фарбу, буду вікна фарбувати, а вони у нас є і вибиті, і зі шматочків склеєні. Сама купила шпалери, то буду клеїти, бо я по-іншому не можу.

Класи повні, по 22-25 людей. У нас за літо виїхав тільки один хлопчик до Дніпропетровської області. Зараз у нас є всі класи. Багато дітей приїхали після Нового року. Ми відкривалися 1 вересня. Стріляють, бомблять, а у нас Перший дзвоник. Тоді було тільки по 8 дітей у класі. А після Нового року ми вже не могли працювати, бо було по 35-50 людей у класах, тому їх поділили.

Я була на методичній нараді, там сказали, що за побажаннями батьків залишили класи з українською мовою навчання. Справа у тому, що нема фінансування. Якщо в українські класи набирається 20 людей, то цей клас вчиться українською. Стосовно українських шкіл, то у нас така була, №60, то вона так зараз і залишається.

Випускники отримували атестати «ЛНР», або російські, за бажанням. Для школярів, які хотіли отримати український атестат, були створені всі умови. І так само вони їздили на ЗНО. Хто хотів український атестат, то отримував український. Хто хотів російський атестат, то їздили до Ростова. А були хлопці, які вирішили, що то нікому не потрібно, бо не хотіли їхати нікуди, то отримали атестати «ЛНР». Більшість вступали у луганські вищі навчальні заклади, дуже мало виїжджали в Україну або Росію. Переїжджали ті, у кого є родичі десь. Після «Луганського університету» вони також отримують диплом «ЛНР».

Почали виплачувати зарплати. Виплатили зарплату за травень та червень, липень, дали відпускні. Виплачують у рублях, я так отримувала. А от пенсії, які виплачують регулярно, віддають кому в гривнях, кому в рублях, залежно від того, які є гроші в касі. Ще сказали, що тепер зарплата вчителя буде залежати від того, скільки учнів у школі.

– Як виглядає нині «виховна робота» з учнями?

– У нас дуже всі зраділи, бо звернули зараз увагу на талановитих дітей. Ті, які на олімпіадах отримували перші місця в Луганську, їм давали шанс брати участь у російській олімпіаді. То школярі їздили до Ростова.

Зараз у нас є волонтерський рух. Всі допомагають один одному. В цьому році у школі працювала над темою волонтерських загонів. Так як нас бомбили, то всі зі школи ходили прибирати, садити дерева. Ходили по квартирах, до тих, хто вже лежить і не може ходити, допомагали. Ходили працювати на кладовище. Так як там бомбили, то ходили дивитись, щоб не було покинутих могил. Листівки розносили з написами: «Не залиш того, хто залишився один». Займались соціальною роботою. Збирали їжу, іграшки та возили в дитячі будинки.

Дуже багато спортивних змагань. Школярі їздили в Ростовську область на змагання. Є проект «Луганщина – мій рідний край», де учні збирають інформацію про свій край. У нас біля школи був проект, малювали планету Земля, своє місто на асфальті.

– Яке зараз ставлення до України на території, контрольованій «ЛНР»?

– Ніхто не каже, що не любить Україну, а любить Росію. Нема такого. Ця війна позбавила мене Батьківщини, залишила тільки місце проживання. Мені дуже важко, бо так, як я любила Україну, напевно, ніхто не любив.

Єдині ми зараз тільки в тому, що треба прибирати свою вулицю та будинок. Я звернула увагу на те, що люди стали більше молитися. Вірити в Бога. Діти зараз молитви читають. Я от заходила в клас і питала, хто знає молитву «Отче наш», то її зараз знають всі. А от, наприклад, ще років 15 тому заходила до 9 класу і те саме питала, то було тільки декілька піднятих рук. Сьогодні всі піднімають руки і знають Псалом 90-й.

У нас багато учнів, хороші такі хлопці, пішли до «ополчення». На кладовищі зараз навіть зробили «Алею слави» для загиблих у цій війні. Зараз всі займаються відновленням та ремонтом міста. Почали продавати соціальний хліб по 3 гривні, роблять тепер соціальні магазини, де будуть ціни нижчі, ніж на базарі.

Мені здається, що Україна відмовилась від нас. А я її любила понад усе. Я постійно залишалась у місті, і не можу зрозуміти переоформлення пенсій на території, підконтрольній Україні. А як мають туди виїхати інваліди, ті, хто не може ходити вже? Я 30 років працювала на Україну. Чому зараз така економічна блокада? Де зараз Україна? Її не те, що матір’ю, мачухою не можна назвати. Дітей своїх карає, вони страждають, бо нема соціальної допомоги. У моєму будинку вигоріло 36 квартир. Чому так? Так, нам можуть влаштувати блокаду, але не можуть перекрити небо і закрити сонце.