Психолог розповіла 5 міфів про тривоги дітей

Батьки бажають для дитини тільки найкращого. Коли дитина, у якої є все для щастя, раптом відчуває тривогу, батьки дивуються: чому? Чого вона боїться?

Психолог Наталя Деніелс розвінчує п'ять основних міфів про тривоги дітей.

Міф 1: у дітей немає причин для тривоги
Я постійно чую від батьків, які приходять до мене на консультацію: «Та через що ж йому тривожитися?!» Вони стільки дають дитині, балують її, у неї є багато чого з того, про що вони самі в дитинстві могли лише мріяти ...
В основі цієї помилки є ідея про те, що причиною тривоги можуть стати лише зовнішні чинники і що у занепокоєння повинен бути явний привід. Насправді це не так. Ми не дивуємося, чому у дитини з діабетом першого типу організм не здатний виробляти інсулін, точно так же нас не повинно дивувати і те, що дітей може мучити тривога.

Роздуми про уявні біди можуть приносити не менше страждань, ніж справжні проблеми.

Схильність до тривоги багато в чому залежить від генів. Іноді причини її - чисто фізіологічні, і тоді вона виникає незалежно від будь-яких зовнішніх подразників. Тривожна людина починає мучитися питанням: «А що, якщо ...?» Одні тільки роздуми про уявні біди можуть приносити не менше страждань, ніж справжні проблеми.

Діти можуть жити в постійному страху, побоюючись якихось подій і ситуацій, які ніколи з ними не відбувалися і, цілком можливо, ніколи і не відбудуться.

Міф 2: в дитячій тривозі винні батьки

Мені завжди боляче це чути. Батькам тривожної дитини і так важко, і звинувачувати їх в тому, що трапилося, в більшості випадків несправедливо.

Батьки часто розповідають мені, які жорсткі і навіть жорстокі коментарі дозволяють собі друзі і родичі. «Йому просто потрібна дисципліна» або «По-моєму, вона просто дуже розпещена» - часто після таких висловлювань і без того змучений дорослий зовсім падає духом.

Тривогу можна «вилікувати дисципліною». Вона відбувається не через погане або занадто м'яке виховання. Людям з боку може здатися, що у дитини просто істерика, але вони не знають, що їй передувало. Вони не бачать, що дитина ледь тримається. Вона цілодобово бореться з тривогою і програє цей бій.

Міф 3: тривожні розлади у дітей зустрічаються рідко

Діти не носять на грудях значок «тривожна дитина». Вони можуть бути прекрасно вихованими, добре вчитися, у них може бути багато друзів. Вони зазвичай не хуліганять і не створюють проблем. Через це більшість оточуючих і гадки не має, що дитину мучить постійна тривога.

Часто вчителі, далекі родичі і навіть близькі друзі не підозрюють про страждання дитини. Через це і виникає помилка про те, що тривожні розлади у дітей зустрічаються рідко.

Міф 4: омана: з віком тривога пройде

Найгірша порада, яку можна дати батькам тривожних дітей: «Потерпіть, з віком це пройде». Так часто кажуть вчителі, друзі і родичі і навіть лікарі-педіатри. На жаль, тривога з віком не йде. Вона змінюється і приймає інші форми, але не зникає.

Що можуть зробити батьки? Для початку розібратися, що таке тривожні розлади: вивчивши літературу або проконсультувавшись з психологом. А потім пояснити дитині, що з нею відбувається, і навчити його боротися з тривогою. І чим раніше вони це зроблять, тим краще.

Міф 5: від тривоги страждають тільки слабкі діти

Особливо схильні вірити у це батьки. Часто доводиться працювати з чоловіками, які соромляться страхів і тривог своєї дитини (особливо сина), сприймаючи їх як слабкість.

Важливо розуміти, що тривога ніяк не пов'язана з хоробрістю або її відсутністю. Насправді тривожні діти - одні з найсміливіших, адже вони день за днем ​​борються з переповнюючими їх голову ірраціональними думками.
Дуже важливо боротися з перерахованими вище помилками, адже і дітям, які страждають тривожними розладами, і їхнім батькам потрібні підтримка, любов і розуміння, а не осуд і критика.