Літня школа «Лабораторія впливу "Child Rights Makers"», що діє у межах проєкту «Зміцнення громадянського суспільства для забезпечення прав дітей», триває. І кожен день тут наповнений новими знайомствами, відкриттями, дискусіями та спільною роботою. Вони малюють, сперичаються, працююють в командах, говорять про права дітей, булінг, власний досвід і майбутні зміни.
Автор: Жіночий консорціум України
Джерело: https://wcu-network.org.ua/
Літня школа «Лабораторія впливу "Child Rights Makers"», що діє у межах проєкту «Зміцнення громадянського суспільства для забезпечення прав дітей», триває. І кожен день тут наповнений новими знайомствами, відкриттями, дискусіями та спільною роботою. Вони малюють, сперичаються, працююють в командах, говорять про права дітей, булінг, власний досвід і майбутні зміни.
Ми звернулись до учасниць і учасників з одним питанням: «Що тобі найбільше запам'яталося з того, що вже було?» І ось що вони відповіли. 😊 Думки виявилися дуже різними… і водночас схожими
Софія, 15 років, Івано-Франківська область
У кожній вправі є щось особливе. Ми робили плакати з планетами, була дуже яскрава дискусія. Сподобалася вправа «Так чи ні?», коли мене підтримали інші, то це було дуже приємно. Ми багато говорили про різні проблеми й знаходили спільні думки. Кожне заняття залишає щось своє.
Віталій, 15 років, Запорізька область
Найперше мені запам'яталося знайомство. Ми не просто одразу познайомилися, а поступово відкривали одне одного. А ще дуже сподобалося, що ми весь час щось робимо разом – малюємо, створюємо плакати, працюємо в командах. Комунікація зараз дуже важлива, і тут є можливість знайти нових друзів, поспілкуватися й цікаво провести час.
Ліза, 15 років, Миколаївська область
Найбільше запам'яталося, як ми всі дружно працювали. Ми створили різні плакати, і вони вийшли дуже гарними. Але найцінніше – це те, що ми вже здружилися. Обмінялися контактами, багато спілкуємося й, сподіваюся, будемо підтримувати зв'язок і після школи.
Богдан, 16 років, Миколаївська область
Мені запам'яталися майже всі наші активності. А найбільше – розмова про булінг і права дітей. Кожен розповідав свою історію чи досвід. Було дуже цікаво слухати інших і дізнаватися про них більше. Такі розмови допомагають краще зрозуміти людей.
Яна, 17 років, Харківська область
Найбільше я запам'ятаю людей. Вони всі дуже різні, цікаві й щирі. Ми вже встигли здружитися, і це справді рідкість. Було дуже цінно почути історію кожного. Не всі можуть так відкриватися, але тут я змогла. І я дуже вдячна всім за цю атмосферу.
Тимофій, 16 років, Сумська область
Програма дуже насичена. Ми багато працюємо над собою, вчимося краще розуміти власні думки й почуття. Але водночас розбираємо й проблеми, з якими сьогодні стикаються діти та молодь. Це допомагає по-новому подивитися на багато речей.
Попереду у учасників ще два дні насиченої роботи, нові практичні завдання та власні дослідження. І, схоже, найважливіші відкриття Літньої школи ще попереду.
Проєкт «Зміцнення громадянського суспільства для забезпечення прав дітей» реалізується ГО «Жіночий Консорціум України» спільно з Save the Children (Врятуймо дітей) за підтримки Уряду Швеції (SIDA).
Відповідальність за зміст матеріалу несе автор. SIDA не обов’язково поділяє висловлені погляди.
16 вересня 2026 р.
Тема чергової зустрічі: «Три покоління під одним дахом: як побудувати безпечні кордони з бабусями й дідусями без війни в родині».
15 вересня 2026 р.
Є теми, які майже не потрапляють у медіа. Але це зовсім не означає, що їх не існує. 👀 Саме про такі історії говорили цього разу в НЕформальному клубі. Дівчата ділилися тим, про що їм самим було б важливо чути й читати частіше. Про речі, які можуть здаватися «не на часі», «незручними» або просто непомітними для інших. 🤔
10 вересня 2026 р.
Як налаштувати на школу одразу кількох дітей різного віку? Як не вигоріти, коли на тобі щоденні турботи про трьох, чотирьох, п’ятьох, а то й шістьох дітей? І де в усьому цьому знайти трохи часу на себе? І все це в умовах війни і постійних загроз! Про все це говорять фахівчині Запорізького хабу проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV» з мамами і бабусями, які живуть у шелтері для ВПО «Червона Калина».
