
Ось уже кілька років в Україні учні перших і других класів звільнені від домашніх завдань. Крім того, згідно із законом, домашні завдання не повинні ставити на вихідні, свята і канікули. Насправді ж все зовсім не так – вчителі продовжують задавати параграфи і вправи для самостійного опрацювання, пояснюючи це тим, що матеріал «потрібно закріпити». У підсумку, діти і батьки проводять довгі вечори над зошитами та підручниками. EtCetera з’ясовував, що не так зі шкільною «домашкою».
Автор: etcetera.media
Ось уже кілька років в Україні учні перших і других класів звільнені від домашніх завдань. Крім того, згідно із законом, домашні завдання не повинні ставити на вихідні, свята і канікули. Насправді ж все зовсім не так – вчителі продовжують задавати параграфи і вправи для самостійного опрацювання, пояснюючи це тим, що матеріал «потрібно закріпити». У підсумку, діти і батьки проводять довгі вечори над зошитами та підручниками. EtCetera з’ясовував, що не так зі шкільною «домашкою».
КОЛИ І СКІЛЬКИ? В МОН запевняють, що в початкових класах домашніх завдань не повинно бути зовсім, в 3-му класі – рівно стільки, щоб дитина могла самостійно виконати завдання за 1 годину 10 хвилин. Починаючи з четвертого класу – кількість завдань щоразу збільшується, але вони не повинні займати у дитини більш ніж 3 години на день.
ЯК НАСПРАВДІ? Реформа освіти нічого не варта без зміни мислення самих вчителів. На жаль, українські педагоги в більшості виявилися не готові до скасування домашніх завдань, тому навіть першокласники змушені вдома малювати палички і кружечки, незважаючи на рекомендації МОН.
ЩО ДУМАЮТЬ БАТЬКИ? Більшість батьків приходить додому після роботи тільки ввечері. Після довгого робочого дня їм хочеться відпочити і зовсім не хочеться «вчити уроки». Тим більше що «домашнє завдання – справа нервова».
Найбезглуздішим батьки вважають розфарбовування різноманітних картинок. Завдання, яке начебто мало б трохи розважити дитину, перетворюється на марнування часу, а «дофарбовувати» доводиться батькам.
Найбільш дратуючим батьки вважають завдання «на завтра» принести в школу природні матеріали на кшталт шишок, кукурудзяної крупи або бордового сухого листя. Знайти все це пізно ввечері – не завжди здійсненне завдання.
Не додають позитиву завдання з природознавства, в яких необхідно «виміряти температуру води» або «взяти сухий лід» для дослідів. Не у всіх вдома є необхідне, і домашнє завдання перетворюється в обдзвін рідних і знайомих у пошуках термометра для води.
ЩЕ Й ГУРТКИ. Навчання дітей не обмежується школою – вони відвідують різноманітні секції та гуртки, після яких сил на уроки у дітей вже не залишається. Батькам доводиться зменшувати кількість позакласних занять, щоб розвантажити малюка. Але очікуваного ефекту – немає, адже саме гуртки допомагають дитині емоційно розрядитися. Відмова від них на користь сидіння за підручниками може призвести до стресу і замкнутості.
ПРОБЛЕМА в тому, що домашні завдання – це, в першу чергу, робота для дитини. Але обсяги і складність часто роблять їх нездійсненними для дітей, тому батькам доводиться підключатися до процесу. Бажання, щоб малюк отримав хорошу оцінку і був «не гіршим за інших», змушує батьків контролювати кожну дію маленького учня.
ЩО ВАЖЛИВО ПАМ’ЯТАТИ? Робити уроки теж потрібно правильно.
По-перше, дитина будь-якого віку після школи повинна пообідати і пару годин відпочити.
По-друге, починати потрібно з найскладніших завдань.
По-третє, зробивши уроки, школяр повинен мати можливість провести час поза домом (на свіжому повітрі) не менше ніж годину.
А МОЖНА БЕЗ «ДОМАШКИ»? Фінська система освіти вважається однією з найуспішніших у світі. При цьому домашніх завдань там не задають, залишаючи дитині час для творчості і самопізнання.

23 вересня 2026 р.
До Київського хабу проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV» звернулася вчителька сьомого класу одного з ліцеїв. Через постійні ворожі обстріли її учні знову навчаються онлайн. Але разом із уроками в їхньому житті багато тривог, страхів, виснаження і гостра нестача звичайного спілкування з друзями, однокласниками, вчителями.

22 вересня 2026 р.
Нещодавно ми розповідали як фахівчині Запорізького хабу проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV» працюють з мамами і бабусями, які живуть у шелтері для ВПО «Червона Калина». А сьогодні розповідь про те, як вони працюють з тамтешніми дітьми.

21 вересня 2026 р.
За фінансової підтримки Ради Європи Жіночий консорціум України реалізує проєкт «Підтримка без бар’єрів», спрямований на захист прав дітей з інвалідністю та посилення спроможності фахівців MHPSS та не-MHPSS, які працюють із дітьми.