Школи майбутнього: як правильно реформувати освіту

У світі все більше набирає популярність так звана альтернативна освіта - школи, в яких дитина має право самостійно обирати, що їй вивчати: і не треба боятися, що дитя на це не здатне, так батьки проявлять віру в своє чадо і виростять з нього емоційно повноцінну людину. Перша "школа майбутнього" відкрилася в Британії ще сто років тому, проте в Україні про таке якщо й чули, то лише віддалено, сприймаючи таку модель з побоюванням.

логер Наталя Тарченко в колонці "Нового часу" пише про те, як багато років тому присвятила себе темі альтернативної освіти і колись прийняла рішення віддати на таке навчання свого сина. Зараз десятирічний Назар по-справжньому кайфує від своєї школи, не уникає уроків і не намагається прогуляти школу. Для цього є логічні пояснення, давайте розбиратися по порядку.

Ще рік тому хлопчик навчався у престижній приватній школі Києва, де в класі не набиралося більше десяти учнів, а педагоги завжди були усміхнені та привітні, проте дитину це не дуже-то приваблювало. Для творчого непосиди багатогодинне сидіння за партою було справжнім випробуванням, а більшість предметів - марною тратою часу. Назар часто ставив мамі цілком справедливі запитання, наприклад, чому в школі не проходять Гаррі Поттера, адже від нього фанатіє ціле покоління? Наталя лише відмовчувалася, тому що розуміла, що син по суті правий, але не відповіси ж 9-річному хлопчику, що вся шкільна програма влаштована певним чином просто тому, що так треба. Відповідей на "навіщо" і "чому" тут ніколи не було і не буде.

Питається, чому література, яка покликана розвивати в дитині творчість, здатність до співпереживання і аналізу, навички мовлення і критичне мислення, насправді вичитується строго певну кількість годин тому, що "так треба". З цієї ж причини ми вчимо математику п'ять разів на тиждень, але навіщо? Може, стільки і не треба, може, дитина більше зацікавиться біологією вже в 9 років, і навіщо, питається, їй чекати, поки прийде черга цього предмета серед низки інших непотрібних?

Рік тому Назар перейшов на альтернативне навчання і почав сам обирати собі уроки. Спочатку Наталі було боязно дозволити дитині самостійно приймати такі важливі рішення, але заради експерименту мама вирішила відпустити ситуацію. Результати перевершили всі очікування: дитина займається LEGO-інженирінгом, STEM (Science, Technology, Engineering and Mathematics), брейк-дансом. Він удосконалюється в грі на фортепіано і захоплюється масою інших цікавих занять. Після уроків дитина прибігає додому з палаючими очима і розповідає, що дізналася сьогодні про ДНК. Як ми розуміємо, щасливі і дитина, і батьки.

Наталя з сумом відзначає, що большості батьків засвоїли одну радянську систему, по якій повинна пройти нещасна дитина: вчися на тверді п'ятірки, вступи до університету, вчися на тверді п'ятірки, отримай гарну посаду. Заковика в тому, що ця система тисячу років як не працює: хороші оцінки не є гарантом успішної кар'єри, як і постійне сидіння за партою не гарантує якісних знань: дитина не знатиме того, чим не цікавиться. Максимум - зазубрить, а в більш-менш дорослому віці загубиться серед величезної зграї непотрібної інформації, не знаючи, де хоче себе застосувати і що їй цікаво. Хіба цього бажають своїй дитині люблячі батьки?

Це питання стало ребром в головах багатьох батьків: світ поступово починає переходити на альтернативну систему навчання. У чому її переваги?
Школа майбутнього працює як справжнє ком'юніті, де в центрі уваги не проходження учительської методички, а сам учень. Незалежно від віку, перший місяць учні можуть відвідувати будь-які лекції і практичні заняття. За цей місяць вони повинні визначитися, чим же займатимуться. Якщо чадо обирає тільки футбол, значить, весь рік буде тільки бурсати м'яча. Суть полягає в тому, щоб дозволити дитині емоційно дозріти, а не освоїти академічну програму.

Для того, аби подібна система запрацювала в Україні, спочатку потрібно зайнятися вихованням батьків, і тільки потім молодшого покоління. Найголовніші страхи дорослих - а якщо дитина взагалі нічим не захоче займатися? Але так не буває: максимум декілька тижнів чадо пофілонить, а після - все одно щось вибере для себе, оскільки нічого нероблення теж набридає, а дитяча доптливість і спрага до пізнання світу в будь-якому випадку переможе.

У такій школі відрізняється і напрямок інформаційного потоку. Тут вчитель не говорить "Сьогодні ми вивчить ось це". Дитина сама формує свій запит, а вчитель відповідає "Що ж, давай розбиратися разом".

Блогер наполягає, що проблема в більшості своїй криється у батьках: набагато зручніше віддати своє чадо в школу "all inclusive": вранці відвели, ввечері забрали. А коли з'являється перспектива самостійної організації освіти дитини, прокидається страх: як же з цим впоратися? Насправді слід довіритися своєму чуттю і уважно прислухатися до чада: пам'ятайте, що це маленький дорослий. Так, це величезна праця, проте після вона окупиться: те, що стандартні школи проходять за 5 днів по 6-7 годин, в альтернативній школі діти освоюють за 2-3 дня. Головне завдання батьків - звільнитися від шаблонів і стереотипів, дозволивши дитині рости щасливою і, найголовніше, собою.