Система освіти в Україні несправедлива до домашніх учнів: чому так?

На декларативному рівні домашнє навчання в Україні працює. У батьків є право самостійно вирішувати, у якому темпі і якими методами навчати своїх дітей. Однак законодавство прописане таким чином, що школярі і гоумскулери мають різний доступ до освітніх послуг. Як мінімум – до держфінансування. При цьому сім’ї гоумскулерів знаходяться під постійним контролем органів освіти і педагогів. Співзасновник платформи «Освітній експеримент» Анастасія Леухіна в інтерв’ю для УП.Життя розповіла про п’ять каменів спотикання в розмові між гоумскулерами та Міністерством освіти і науки України.

1 МОН ЗНАЄ КРАЩЕ. В Україні сімейна освіта регулюється Міністерством освіти. Але світ змінюється так швидко, що МОН просто не встигає ні за технологіями, ні за інноваціями.

Виникає питання: про яке регулювання може йти мова, якщо чиновницька структура не розуміє суті домашнього навчання, причин його вибору та існуючих можливостей?

Анастасія ЛЕУХІНА, співзасновник платформи «Освітній експеримент»:

У домашньому навчанні можна знайти рішення проблем для цієї громіздкої системи. А тому варто прислухатися до батьків і дітей з різним досвідом – їм є що сказати і чим поділитися.

2 ОЧІКУВАННЯ І РЕАЛЬНІСТЬ. За словами Анастасії Леухіної, багатьом батькам, що пробуюють перейти на домашню освіту, піти зі школи не так вже й просто. Причина – у небажанні шкільних адміністрацій щось міняти, тому вибір форми освіти поза стінами школи залишається на рівні старого анекдоту: «Я маю право? Так. Я можу? Ні».

3 ОЦІНЮВАННЯ. Цей пункт пов’язаний з контролем з боку МОН. Чиновники вважають, що гоумскулерів потрібно частіше оцінювати, а складати індивідуальні плани для них можуть звичайні шкільні вчителі. Але справа в тому, що багато батьків якраз і забирають своїх дітей зі звичайних середньоосвітніх шкіл, щоб ті відчували менше стресу через контрольні та атестації.

4 БІЛЬШЕ КОНТРОЛЮ. Ще одна претензія батьків гоумскулерів до нинішнього законодавства в сфері домашньої освіти – це бюрократія, яка супроводжує організацію такої форми навчання. Занадто багато довідок для цього потрібно зібрати і занадто багатьом людям потрібно аргументувати свої причини вчити дитину поза школою. Ця система забирає час і створює масу корупційних схем, хоча створювалася з благими намірами – уберегти дітей від маргінальних дорослих, які можуть порушувати їх права.

5 НЕРІВНІСТЬ. Незважаючи на те, що гоумскулери зробили свій вибір не на користь звичайної школи, це не повинно їх позбавляти такого ж доступу до освітніх послуг, як у звичайних школярів. Маються на увазі послуги, які оплачує держава, тобто і батьки гоумскулерів як платники податків у тому числі. Це вчительські години.

На думку Анастасії Леухіної, усі діти повинні мати доступ до підручників і до консультацій викладачів, якщо це їм необхідно. І якщо перерахувати кількість годин, які педагоги витрачають на кожного школяра, то гоумскулерам має надаватись не менше 4-5 годин на рік з кожного предмета, а не одна година, як прописано в нинішньому «Положенні про індивідуальну освіту».

Натомість витрачених грошей (а сума не повинна бути занадто великою, адже гоумскулерів в Україні незрівнянно менше, ніж звичайних школярів), держава отримає «1% критично мислячих, нестандартно розвинених і самостійних дітей».