Три покоління під одним дахом: як не сваритись, а підтримувати один одного

Стосунки між поколіннями ніколи не були простими. А сьогодні, коли через війну та вимушене переселення родини знову частіше опиняються в ситуації спільного проживання, питання взаєморозуміння між батьками, дітьми, бабусями й дідусями стає особливо важливим.

Саме цій темі був присвячений онлайн тренінг «Три покоління під одним дахом: як побудувати безпечні кордони з бабусями й дідусями без війни в родині», що відбувся в межах проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV».   

Спікерка Тетяна Пашко, психологиня, психотерапевтка, кандидатка наук із багаторічним практичним досвідом поала з того, що тема тренінгу стала відповіддю на запит учасників попередніх зустрічей. 

Як розповіла психологиня, одна з найчастіших причин конфліктів між поколіннями — різне бачення виховання. Старше покоління часто спирається на власний досвід: «Ми вас виростили – отже, знаємо, як правильно».

Але ж світ, у якому сьогодні ростуть діти, суттєво відрізняється від того, у якому виховувалися їхні батьки. Змінюються уявлення про дитинство, освіту, дисципліну, особисті межі, роль дівчат і хлопців, способи комунікації та багато іншого. Тому те, що колись вважалося правильною виховною стратегією, не обов’язково працює сьогодні.

«Проблема виникає тоді, коли різні погляди перетворюються на боротьбу за авторитет. Особливо небезпечно, коли дорослі починають критикувати одне одного в присутності дитини. У такій ситуації дитина опиняється всередині конфлікту, навіть якщо ніхто безпосередньо не залучає її до суперечки», - підкреслила Тетяна Пашко.

Така напруга між дорослими може проявлятися у тривожності, змінах поведінки, труднощах у навчанні та інших проблемах. Дитина не завжди здатна зрозуміти, що саме відбувається між дорослими, але дуже добре відчуває емоційний фон родини. Тому важливо дотримуватися принципу «дорослі конфлікти не мають ставати дитячою відповідальністю».

Тетяна Пашко виокремила так звану триангуляцію – ситуацію, коли напруга між дорослими переноситься на дитину. Наприклад, дитину можуть просити передавати повідомлення від одного дорослого іншому, ставати на чийсь бік або зберігати секрети одного члена родини від іншого. Для дитини це надзвичайно складне навантаження. Вона фактично опиняється посередині дорослого конфлікту й змушена виконувати роль, яка їй не належить.

Саме тому в родині повинні пам`ятати: дорослі можуть мати різні погляди, але всі вони залишаються дорослими, а дитина не повинна бути суддею, посередником чи союзником когось із них.

За словами психологині, важливим фактором в родині, що складається з різних поколінь є межі. При цьому, говорячи про безпечні межі, важливо не плутати їх із віддаленням. Межі не означають: «Не втручайтеся в наше життя». Вони допомагають визначити, де закінчується допомога і починається втручання.

За словами Тетяни Пашко, батьки мають залишатися авторами основної стратегії виховання. Саме вони визначають ключові правила щодо навчання, дисципліни, режиму, цифрового життя дитини та довгострокових рішень.

Водночас бабусі й дідусі можуть бути надзвичайно важливим ресурсом для всієї родини. Їхня роль – не конкурувати з батьками, а підтримувати дитину та дорослих дітей. Це може бути емоційна підтримка, тепле спілкування з онуками, допомога в побуті, створення простору для відпочинку. І ще, саме дідусям і бабусям належить така важлива роль як передача сімейної історії та традицій.

Спікерка тренінгу підкреслила, що сьогодні дедалі більше говорять про «співбатьківство» – це коли дорослі різного віку і форм спорідненості об’єднуються навколо спільної мети: благополуччя дитини.

Психологиня також розповіла як правильно будувати ефективну взаємодію між поколіннями. Спочатку батькам варто домовитися між собою про принципові речі. Потім спокійно донести ці правила до старшого покоління. Наприклад, якщо родина вирішила, що дитині не дозволяють дивитися телевізор перед сном, важливо чітко озвучити цю позицію всім дорослим. Якщо бабуся чи дідусь мають інше бачення, це можна обговорити, але при цьому не перетворювати дитину на арбітра.

Така домовленість може виглядати дуже просто: «Ми поважаємо ваш досвід і знаємо, наскільки ви важливі для нашої дитини. Але за основні правила виховання відповідаємо ми. Давайте домовимося, як кожен із нас може допомагати, не заважаючи іншому».

Тетяна Пашко також розповіла про п'ять принципів здорової взаємодії:

·        взаємність – допомога, повага та обмін ресурсами;

·        ролі та відповідальність – чітке розуміння, хто за що відповідає;

·        влада й авторитет – домовленість про те, хто ухвалює рішення щодо виховання;

·        конфлікти – готовність говорити про розбіжності та шукати спосіб їх вирішувати;

·        адаптація – здатність змінювати домовленості, коли змінюються обставини родини.

Спікерка підкреслила, що в умовах війни вимушене переселення, розлука з близькими, спільне проживання кількох поколінь або, навпаки, неможливість бути поруч створюють додаткове навантаження на родину. І у таких умовах ресурс кожного покоління стає важливим. І завдання полягає не в тому, щоб усунути когось із сімейного життя, а в тому, щоб знайти для кожного безпечне й зрозуміле місце.

На завершення Тетяна Пашко дала учасникам просту, але дуже важливу пораду: домовлятися потрібно до виникнення конфлікту. Коли суперечка вже розгорілася, почути одне одного значно складніше.

Бабусі й дідусі можуть бути не конкурентами батьків, а потужною опорою для дитини й усієї родини. Потрібно лише домовитися, як бути поруч — із повагою до досвіду старших, авторитету батьків і потреб самої дитини.

Нагадаємо, що проєкт «Допомога, відновлення, відбудова заради дітей та України, про яку вони мріють» стартував влітку 2022 року у п’яти регіонах: Запорізькій, Сумській, Миколаївській, Київській та місті Києві. А з початку 2026 року у цих же регіонах продовжується інша частина проєкту «Допомога, відновлення, відбудова заради дітей в Україні». За більш як чотири роки роботи десятки тисяч сімей з дітьми, людей з інвалідністю та похилого віку, ВПО, що найбільше постраждалими від війни отримали гуманітарну, просвітницьку та соціально-психологічну допомогу, діти отримали гранти на реалізацію своїх ініціатив у громадах, жінки пройшли навчання у грантовій школі та отримали гранти на розвиток малого бізнесу. Серед багатьох позитивних результатів проєкту став посібник із правилами гуманітарної роботи для ГО, який команда проєкту створила, спираючись на власний досвід роботи. 

Проєкт впроваджується у співпраці та за підтримки ERIKS Development Partner та Radio Aid (Швеція).