
Бути батьками у час війни – це щодня намагатися дати дитині відчуття безпеки, навіть коли самому страшно, тривожно чи просто дуже втомливо. Саме тому дорослим теж потрібен простір, де можна зупинитися, видихнути, поговорити й відновити власні сили.
Автор: Жіночий консорціум України
Джерело: https://wcu-network.org.ua/
Бути батьками у час війни – це щодня намагатися дати дитині відчуття безпеки, навіть коли самому страшно, тривожно чи просто дуже втомливо. Саме тому дорослим теж потрібен простір, де можна зупинитися, видихнути, поговорити й відновити власні сили.
Саме тому у всіх хабах проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV» постійно відбуваються різноманітні заняття з батьками, головна мета яких – підтримати дорослих у важкий час війни.
Нещодавно команда Запорізького хабу проєкту провела низку занять для батьків, опікунів та мам, присвячених емоціям, внутрішнім ресурсам і стосункам із дітьми. Під час цих зустрічей важливі розмови поєднували з творчими практиками.
На занятті «Я проживаю власні емоції» говорили про те, що усі емоції мають право бути. Гнів, страх, сум, роздратування, виснаження – зрозумілі реакції на складні обставини, досвід переміщення та постійний стрес.
Учасники вчилися помічати свій емоційний стан і безпечно його виражати. А допомагала їм в цьому арттерапія: батьки ліпили з повітряного пластиліну обличчя, а потім за допомогою маркерів передавали їхню міміку та емоції.
Під час спільного обговорення учасники побачили, що вони не самі у своїх переживаннях. Втома, тривога чи роздратування не роблять людину «поганим батьком» чи «поганою мамою». Просто важливо помічати власний стан і вчасно дбати про себе.
Ще кілька зустрічей під назвою «Найсвітліше, що я маю» були присвячені світлим та теплим спогадам. Учасниці та учасники малювали білими маркерами на чорному папері найтепліші та найщасливіші моменти свого життя.
Контраст білого на чорному став особливою метафорою: навіть коли навколо багато темряви, світло нікуди не зникає. Іноді потрібно лише знову звернути на нього увагу.
Також багато говорили про те, як важливо дорослим мати власні джерела сил, щоб створювати для дітей маленькі острівці радості й безпеки: спільне читання, обійми, теплі розмови, маленькі сімейні традиції.
Заняття «Талісман для мене та дитини» було присвячене особливому зв'язку між мамою та дитиною. Працюючи з повітряним пластиліном, учасниці створювали спільний символ, своєрідний талісман, який мав нагадувати про любов, єдність і силу родини. М'який пластилін, творчий процес, розмови та підтримка групи допомагали мамам відволіктися від щоденних турбот, знизити напруження і просто побути у моменті.
Усі ці зустрічі об'єднувала одна важлива думка: батькам не потрібно бути сильними 24/7. Щоб підтримувати дитину, дорослому теж потрібні підтримка, відпочинок, спілкування та власні джерела ресурсу. Турбота про себе – це не егоїзм і не розкіш. Це одна з умов того, щоб залишатися поруч із дитиною, чути її та давати їй відчуття безпеки.
Наприкінці кожної зустрічі учасники та учасниці говорили про емоційне полегшення, нові способи самодопомоги, важливість світлих спогадів і силу простих сімейних моментів.
І, мабуть, саме такі маленькі моменти – можливість поговорити, щось створити власними руками, посміхнутися, згадати хороше чи просто побути серед людей, які тебе розуміють, сьогодні теж є важливою підтримкою для батьків. Бо коли дорослому є на що спертися, йому легше бути опорою для своєї дитини.
Нагадаємо, що проєкт «Допомога, відновлення, відбудова заради дітей та України, про яку вони мріють» стартував влітку 2022 року у п’яти регіонах: Запорізькій, Сумській, Миколаївській, Київській та місті Києві. А з початку 2026 року у цих же регіонах продовжується інша частина проєкту «Допомога, відновлення, відбудова заради дітей в Україні». За більш як чотири роки роботи десятки тисяч сімей з дітьми, людей з інвалідністю та похилого віку, ВПО, що найбільше постраждалими від війни отримали гуманітарну, просвітницьку та соціально-психологічну допомогу, діти отримали гранти на реалізацію своїх ініціатив у громадах, жінки пройшли навчання у грантовій школі та отримали гранти на розвиток малого бізнесу. Серед багатьох позитивних результатів проєкту став посібник із правилами гуманітарної роботи для ГО, який команда проєкту створила, спираючись на власний досвід роботи.
Проєкт впроваджується у співпраці та за підтримки ERIKS Development Partner та Radio Aid (Швеція).



13 листопада 2026 р.
Як зробити так, щоб дитина знала свої права, могла розпізнати їх порушення і не боялася про це говорити? Як допомогти дорослим правильно підтримати дитину, яка пережила травматичний досвід? І як подбати про тих, хто щодня працює з чужим болем? На ці запитання відповідав проєкт «Підтримка без бар’єрів», який Жіночий консорціум України реалізував за фінансування Ради Європи.

12 листопада 2026 р.
У час війни ми дедалі частіше опиняємося поруч із людьми, які переживають втрату, страх, тривогу, розгубленість або сильне емоційне напруження. І не завжди розуміємо, як правильно реагувати, що сказати, як підтримати і водночас не зробити боляче ще більше. Саме про це говорила під час онлайн-тренінгу «Травмо-чутлива комунікація: як розмовляти з людиною у кризовому стані» психологиня-психотерапевтка Тетяна Пашко.

12 листопада 2026 р.
Листопад у нашому НЕформальному клубі – місяць прав, сексуальної просвіти та нових відкриттів! 🔥А на нещодавній зустрічі було дещо особливе! Ми дістали нашу минулорічну капсулу часу,😳ті самі листи, які ми самі написали собі в майбутнє. І тепер змогли перечитати, про що мріяли, чого чекали та якими бачили себе рік тому.