Українські діти почали вдвічі частіше тікати з домівок

В Україні цьогоріч зникали з власних домівок три тисячі дітей, але більшість із них знайшла поліція або вони повернулися самі. Наразі в пошуку 25 маленьких українців, ідеться в сюжеті ТСН.

Батьківська байдужість, пияцтво і насилля в родині є найпоширенішими причинами того, що діти втікають на вулицю. Інша вагома причина – бажання самоствердитися і бунт проти правил. Тут під загрозою діти не лише з неблагополучних сімей – у бажанні довести батькам власну самостійність їх нащадки тікали навіть на за кордон. Потім уже, зізнаються, шкодували. "Зазвичай людина думає одразу про щось погане: стукнули по голові, зґвалтували, викинули десь у лісі. Звісно, це переживання, дуже сильні переживання, нервів купа витрачених. Коли я зникла, на вухах стояла вся міліція", - розповіла одна з дівчат-підлітків, яка тікала з дому. Загалом дівчата втікають значно частіше за хлопців, а найбільше таких випадків фіксується на вік між 11 і 15 роками.  

Цього року кількість дітей, які тікають із сімей, зросла майже вдвічі. Однак правоохоронці кажуть, що офіційна статистика може не зовсім адекватно відображати реальність – просто люди почали більше довіряти поліції, а тому й частіше звертатися по її допомогу. Фахівці з дитячих справ радять батькам одразу повідомляти про втрату дітей із поля зору, бо своєчасне звернення в поліцію значно зменшує вірогідність вчинення відносно неповнолітніх кримінальних правопорушень. А ще для цього радять тримати під рукою актуальну фотографію.

Психологи ж кажуть, що найголовніша робота починається вже після повернення дитини додому. Мають вибудуватися такі стосунки, щоби дитина повірила: її не кинули, про неї не забули, не розчарувалися, не відмовилися і не відреклися з образи – а навпаки, показали, що любов важливіша за допущену помилку, хоч вона й була дуже болючою. Саме тоді, кажуть знавці підліткової поведінки, можна розраховувати на щире каяття дитини, котре є гарантією неповторення зухвалої втечі в майбутньому.