Хто ще не знав, одним із ключових напрямків Жіночого консорціуму України є моніторинг дотримання та захист прав дитини в Україні.
Автор: Жіночий Консорціум України
Хто ще не знав, одним із ключових напрямків Жіночого консорціуму України є моніторинг дотримання та захист прав дитини в Україні.
Кілька років тому наша організація підтримала групу дітей, які створили звіт для Комітету ООН з прав дитини. Звіти про дотримання прав дитини раз на 5 років держави подають до Комітету, а будь-хто з громадськості має можливість подати свою альтернативну доповідь, в тому числі й діти.
Перш ніж винести рекомендації, Комітет ставить державі додаткові питання, щоб якомога краще допомогти державі виправити прогалини у дотриманні прав дитини.
На такому звітуванні побували представниці нашої групи дітей, які писали звіт до Комітету.
І тут про участь. В риториці дорослих з обох боків.
Члени Комітету, експерти з різних країн, дуже поважні та зайняті люди, коли дізналися, що приїхала молодь в перервах між засіданнями знайшли час поспілкуватися з нею. Ставили питання, вислуховували відповіді, підтримували, щоб зняти напругу, яку дівчата відчували, бо не кожного дня молодь потрапляє в ООН.
“Ми зайшли до буфету перед засідання Комітету ООН, куратор по Україні пан Брагі Гудбрандссен, з іншого боку зали побачив нас, привітно помахав і підійшов. Спитав, як ми себе почуваємо, бо це для нас перший візит в ООН. Спитав чи можна інформацію, яку ми розповіли, використати в діалозі з українською делегацією. Їх дійсно зацікавило, що зробила держава задля психічного здоров`я дітей, бо війна дуже травмує” - поділилася враженнями Варвара Меланія , випускниця Літніх шкіл з прав дитини.
Представники ж державної делегації відповідали на питання про дітей, наче самі на іспиті в школі. В кожній відповіді не було цитат, була суха загальновідома інформація з законодавства. Хоча насправді, дійсно ситуація з правами дитини покращилася з часів першого звіту у 2010 році. Просто наразі дуже важка ситуація, наша країна стала жертвою нападу сусідньої агресивної росії та діти гинуть, дуже багато травмованих фізично і психологічно, є проблеми із навчальним процесом.
Видно що держава не готова визнавати помилки та питати порад, як це виправити у Комітету, де є експерти та експертки з усього світу. А тим паче будувати роботу задля дітей з урахуванням думки самих дітей.
Представники та представниці державної делегації ані разу не підійшли й не запитали хто ви, для чого тут, хоча декілька разів ми стояли поруч в коридорах.
“Нам було сумно чути відповіді, бо ми не почули відповіді на ті питання, які ми переказували експертам та експерткам Комітету. Відчувалося, що коли урядовці говорили про участь і про різні дитячі асоціації, вони відносяться до цього, як до гри, і не виявляють ні рівного ставлення, ні розуміння важливості думок самих дітей. Наприклад, вони говорили про дитячі ради, деякі з нас намагалися потрапити туди та не отримали навіть негативної відповіді. Ми запрошували дитячу раду на наші заходи, однак конекта не відбулося. А ще щодо війни, освітяни говорили про готовність бомбосховищ у школах, а діти в нашій групі розповідали, що в деяких в школах їх не має, або вони холодні, або темні, де неможливо навчатися. - зазначає Валерія, випускниця Літньої школи з прав дитини.
Сподіваємось, що в рекомендаціях все ж звернуть увагу на повагу до думки та на участь дитини. І буде більше фактів, ніж води.
Віримо в Перемогу та зміни на краще з правами дитини.
18 червня 2026 р.
Війна, тривоги, розлука з близькими, невизначеність майбутнього... Через війну українські родини п`ятий рік живуть у стані хронічного стресу. У таких умовах навіть найміцніші стосунки проходять через випробування. Втома накопичується, емоції виходять з-під контролю, а звичайні побутові ситуації іноді переростають у конфлікти та болючі слова.
17 червня 2026 р.
Днями наш «Простір резильєнтності» відсвяткував своє триріччя! 🥳 Три роки підтримки, тепла, спільних перемог та, та найголовніше – створення спільноти, де кожен відчуває себе «своїм»! 🫶
16 червня 2026 р.
На жаль, реалії нашого часу змушують українських дітей навчатися у підземних школах. Це виклик, до якого неможливо звикнути. Але команда проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина III» переконана: творче навчання і дружба – це те, що дарує дитинству барви навіть у найтемніші часи.
