Медсестри та пацієнти лікарні повстали, щоб не віддавати однорічну дівчинку рідній матері. Жінка з'явилася в обласній дитячій лікарні Дніпра через три місяці після того, як її доньку доправили сюди в реанімацію з численними переломами. Поки рятували дитину чи не всією країною, мати весь цей час навіть не дзвонила. Нині каже, кається і хоче забрати доньку. Про це йдеться в сюжеті ТСН, передає Дніпроград.
Автор: ДНІПРОГРАД
Медсестри та пацієнти лікарні повстали, щоб не віддавати однорічну дівчинку рідній матері. Жінка з'явилася в обласній дитячій лікарні Дніпра через три місяці після того, як її доньку доправили сюди в реанімацію з численними переломами. Поки рятували дитину чи не всією країною, мати весь цей час навіть не дзвонила. Нині каже, кається і хоче забрати доньку. Про це йдеться в сюжеті ТСН, передає Дніпроград.
Вона не бачила дитину із січня, відколи в лікарню Дніпра дівчинку доправили з Кам'янського у важкому стані. 30-ти річна Анастася плаче під кабінетом лікаря і вимагає побачити доньку. Та до дитини, яку медсестри винесли на руках в коридор, матір навіть не дійшла.
Ті, хто виходив маленьку дівчинку з численними переломами не стримують сліз.
"Не можна їй віддавати дитину. Ми її будемо тримати тут скільки треба, а там подбаємо про неї. Вона нас бачить, вона радіє і розуміє, що ми їй шкоди не завдамо", - каже лікарка.
11-місячну Софійку у важкому стані з численними переломами доправили до лікарні три місяці тому. За її життя боролися в реанімації, а потім рятували переламані кістки.
"Десять переломів. Чотири ребра з одного боку, три - з іншого. Два переломи стегна та гомілки. Спочатку дуже сильно боялася, коли до неї підходили. Вона тремтіла", - розповів завідувач відділення травматології лікарні ім. Мечникова Олексій Мохов.
Ні мами, ні жодного родича весь цей час поруч не було. Про неї піклувалися мед персонал та небайдужі.
"Якщо вночі плаче, то підходимо до неї, заспокоюємо, голубимо. Звичайно, це ж дитина. Іграшки приносимо, книжки читаємо", - розповідає пацієнт лікарні.
З усієї країни Софіці надсилали посилки з одягом та дитячими речами. Сторонні люди і нині приносять їжу для малої.
"Бачите як вся лікарні збунтувалася. Не пустимо мати до дитини", - каже лікарка.
Уся лікарня живою стіною затулила Софію, щоб тільки не віддавати дитину матері. В свою чергу, жінка пояснює, що у дитини численні переломи через те, що та раптом на неї впала.
"Стався напад епілепсії. Я втратила контроль і впала на дитину. Стало кепсько", - каже мати.
Зникла ж вона на три місяці, бо начебто працювала на овочебазі в області і хотіла заробити для доньки гроші, проте не вдалося. Горе-мати розшукали волонтери та самотужки привезли до Дніпра, аби жінка врешті зустрілася з донькою.
"Вона не збиралася їхати, бо в неї не було грошей на проїзд. Наразі вона батьківський прав ще не позбавлена. Тому має повне право знаходитися з дитиною. Зараз триває слідство щодо цієї ситуації", - розповів волонтер Володимир Погорілий.
У жінки ще троє дітей, які живуть з татусями. Батько Софійки від неї відмовився. Ані житла, ані доходи у жінки немає, проте наполягатиме - донька повинна бути з нею. Подальша ж доля дівчинки залежитиме від правоохоронних органів, рішення соціальних служб та суду, а поки ж мати будь-якої хвилини може забрати дитину.
24 вересня 2026 р.
Стосунки між поколіннями ніколи не були простими. А сьогодні, коли через війну та вимушене переселення родини знову частіше опиняються в ситуації спільного проживання, питання взаєморозуміння між батьками, дітьми, бабусями й дідусями стає особливо важливим. Саме цій темі був присвячений онлайн тренінг «Три покоління під одним дахом: як побудувати безпечні кордони з бабусями й дідусями без війни в родині»
23 вересня 2026 р.
До Київського хабу проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV» звернулася вчителька сьомого класу одного з ліцеїв. Через постійні ворожі обстріли її учні знову навчаються онлайн. Але разом із уроками в їхньому житті багато тривог, страхів, виснаження і гостра нестача звичайного спілкування з друзями, однокласниками, вчителями.
22 вересня 2026 р.
Нещодавно ми розповідали як фахівчині Запорізького хабу проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV» працюють з мамами і бабусями, які живуть у шелтері для ВПО «Червона Калина». А сьогодні розповідь про те, як вони працюють з тамтешніми дітьми.
