
Медсестри та пацієнти лікарні повстали, щоб не віддавати однорічну дівчинку рідній матері. Жінка з'явилася в обласній дитячій лікарні Дніпра через три місяці після того, як її доньку доправили сюди в реанімацію з численними переломами. Поки рятували дитину чи не всією країною, мати весь цей час навіть не дзвонила. Нині каже, кається і хоче забрати доньку. Про це йдеться в сюжеті ТСН, передає Дніпроград.
Автор: ДНІПРОГРАД
Медсестри та пацієнти лікарні повстали, щоб не віддавати однорічну дівчинку рідній матері. Жінка з'явилася в обласній дитячій лікарні Дніпра через три місяці після того, як її доньку доправили сюди в реанімацію з численними переломами. Поки рятували дитину чи не всією країною, мати весь цей час навіть не дзвонила. Нині каже, кається і хоче забрати доньку. Про це йдеться в сюжеті ТСН, передає Дніпроград.
Вона не бачила дитину із січня, відколи в лікарню Дніпра дівчинку доправили з Кам'янського у важкому стані. 30-ти річна Анастася плаче під кабінетом лікаря і вимагає побачити доньку. Та до дитини, яку медсестри винесли на руках в коридор, матір навіть не дійшла.
Ті, хто виходив маленьку дівчинку з численними переломами не стримують сліз.
"Не можна їй віддавати дитину. Ми її будемо тримати тут скільки треба, а там подбаємо про неї. Вона нас бачить, вона радіє і розуміє, що ми їй шкоди не завдамо", - каже лікарка.
11-місячну Софійку у важкому стані з численними переломами доправили до лікарні три місяці тому. За її життя боролися в реанімації, а потім рятували переламані кістки.
"Десять переломів. Чотири ребра з одного боку, три - з іншого. Два переломи стегна та гомілки. Спочатку дуже сильно боялася, коли до неї підходили. Вона тремтіла", - розповів завідувач відділення травматології лікарні ім. Мечникова Олексій Мохов.
Ні мами, ні жодного родича весь цей час поруч не було. Про неї піклувалися мед персонал та небайдужі.
"Якщо вночі плаче, то підходимо до неї, заспокоюємо, голубимо. Звичайно, це ж дитина. Іграшки приносимо, книжки читаємо", - розповідає пацієнт лікарні.
З усієї країни Софіці надсилали посилки з одягом та дитячими речами. Сторонні люди і нині приносять їжу для малої.
"Бачите як вся лікарні збунтувалася. Не пустимо мати до дитини", - каже лікарка.
Уся лікарня живою стіною затулила Софію, щоб тільки не віддавати дитину матері. В свою чергу, жінка пояснює, що у дитини численні переломи через те, що та раптом на неї впала.
"Стався напад епілепсії. Я втратила контроль і впала на дитину. Стало кепсько", - каже мати.
Зникла ж вона на три місяці, бо начебто працювала на овочебазі в області і хотіла заробити для доньки гроші, проте не вдалося. Горе-мати розшукали волонтери та самотужки привезли до Дніпра, аби жінка врешті зустрілася з донькою.
"Вона не збиралася їхати, бо в неї не було грошей на проїзд. Наразі вона батьківський прав ще не позбавлена. Тому має повне право знаходитися з дитиною. Зараз триває слідство щодо цієї ситуації", - розповів волонтер Володимир Погорілий.
У жінки ще троє дітей, які живуть з татусями. Батько Софійки від неї відмовився. Ані житла, ані доходи у жінки немає, проте наполягатиме - донька повинна бути з нею. Подальша ж доля дівчинки залежитиме від правоохоронних органів, рішення соціальних служб та суду, а поки ж мати будь-якої хвилини може забрати дитину.

13 листопада 2026 р.
Як зробити так, щоб дитина знала свої права, могла розпізнати їх порушення і не боялася про це говорити? Як допомогти дорослим правильно підтримати дитину, яка пережила травматичний досвід? І як подбати про тих, хто щодня працює з чужим болем? На ці запитання відповідав проєкт «Підтримка без бар’єрів», який Жіночий консорціум України реалізував за фінансування Ради Європи.

12 листопада 2026 р.
У час війни ми дедалі частіше опиняємося поруч із людьми, які переживають втрату, страх, тривогу, розгубленість або сильне емоційне напруження. І не завжди розуміємо, як правильно реагувати, що сказати, як підтримати і водночас не зробити боляче ще більше. Саме про це говорила під час онлайн-тренінгу «Травмо-чутлива комунікація: як розмовляти з людиною у кризовому стані» психологиня-психотерапевтка Тетяна Пашко.

12 листопада 2026 р.
Листопад у нашому НЕформальному клубі – місяць прав, сексуальної просвіти та нових відкриттів! 🔥А на нещодавній зустрічі було дещо особливе! Ми дістали нашу минулорічну капсулу часу,😳ті самі листи, які ми самі написали собі в майбутнє. І тепер змогли перечитати, про що мріяли, чого чекали та якими бачили себе рік тому.