В Україні збираються припинити набір до інтернатів дітей, які мають батьків

З нового навчального року в Україні мають намір припинити набір до інтернатів дітей, які мають батьків, без крайньої на те потреби. Про це заявив міністр соціальної політики Андрій Рева.

Фахівці стверджують: мета змін -- надати можливість усім дітям здобувати освіту не у спеціалізованих закладах, а в школах разом з іншими однолітками. На перший погляд, усе це -- для блага дітей. Але чи справді все так прозоро?

-- Не секрет, що діти, котрих виховують в інтернатах, позбавлені можливості здобувати якісну освіту. Їм важче соціалізуватися. Лише мізерна частка вихованців інтернатів здобуває вищу освіту, у більшості з них -- невисокий рівень доходів, до того ж саме випускники інтернатів часто мають проблеми із законом. Тож ідея новацій полягає в тому, щоб усі діти мали змогу отримувати якісну освіту в школах разом зі своїми однолітками, розповіла газеті Експрес Ірина Когут, експерт з питань освіти Аналітичного центру CEDOS.

Зрозуміло, що такі зміни можуть викликати спротив у суспільстві, бодай через питання, що буде з тими хлопчиками та дівчатками, котрі вже перебувають в інтернатах. З цього приводу не слід перейматися, вони й далі там житимуть, доки не закінчать навчання чи не будуть забезпечені новим місцем проживання. Зокрема йдеться про те, що сиріт чи тих, хто позбавлений батьківського піклування, виховуватимуть у будинках сімейного типу. Або ж цих дітей усиновлять. Тому інтернати наразі ще не закриватимуть.

Крім того, не йдеться про закриття усіх інтернатів. І далі працюватимуть заклади, де виховують дітей із важкими проблемами здоров'я, наприклад, з вадами зору чи слуху, адже їм потрібна спеціалізована допомога, в тому числі й у процесі навчання. Але діти, які за станом здоров'я можуть навчатись у загальноосвітніх закладах (наприклад, з хворобами опорно-рухового апарату чи з порушеннями розвитку) перейдуть на навчання у школи.

У цьому керунку вже зроблено перший крок у Запорізькій області, мова йде про пілотний проект створення навчального середовища для інклюзивних класів у школах. На сьогодні в Україні лише 4 тисячі дітей із особливими потребами залучені до інклюзивної освіти, це 10% загальної кількості учнів з особливими потребами. Тому днями було підписано меморандум про сприяння розвитку інклюзивної освіти, щоб діти з особливими потребам мали змогу навчатись у звичайних школах.

Загалом йдеться про те, що Україна починає переймати досвід розвинутих держав, де інтернатів украй мало. Ми маємо змінити тенденцію, яка тягнеться ще з минулого століття. Мова про те, що діти з інтернатів ізольовані від суспільства і мають негативну життєву перспективу. Тому наразі вихованців інтернатів планують переводити на навчання до шкіл, а нових (за бажанням батьків) не приймати.

Ми повинні розв'язати цю проблему, щоб відмовитись від шляху до так званого соціального сирітства, адже кількість дітей, яких віддають на виховання в інтернати, стабільно збільшується. Якщо, для прикладу, ще 17 років тому в інтернатах було 40% сиріт, то нині -- лише 8%, тоді як 92% вихованців мають батьків...

Водночас багато питань залишаються відкритими. Для прикладу, що робити, скажімо, самотнім матерям, які працюють позмінно й через це змушені віддавати дітей на виховання до інтернату?