Уповноважений Президента з прав дитини Микола Кулеба на своїй сторінці у Facebook висловив сподівання, що моторошна історія однорічної дівчинки з паліативним діагнозом пришвидшить створення послуг для невиліковних дітей в Україні.
Автор: УНН
Уповноважений Президента з прав дитини Микола Кулеба на своїй сторінці у Facebook висловив сподівання, що моторошна історія однорічної дівчинки з паліативним діагнозом пришвидшить створення послуг для невиліковних дітей в Україні.
“Сподіваюсь, що історія Світланки, яка все своє життя прожила в муках, перенесла безліч операцій і вважається невиліковно хворою, стане поштовхом для пришвидшення створення паліативних послуг для дітей в Україні. А також — вплине на застарілу, безжальну та безвідповідальну роботу системи...Нещодавно дівчинку виявили волонтери з кривавими ранами та сантиметровими нігтями у одній з столичних лікарень. Час від часу невиліковно хвора дитина перебувала насамоті, зачинена у палаті, без належного медико-соціального догляду (в нині діючій системі, це не є виключенням з правил. Такі повідомлення надходять з усіх регіонів)!
Світланка народилася з вагою 1600 грамів. За рік свого життя вона вже перенесла безліч операцій. Лікарі постійно борються за її життя. У дівчинки стоять шунти. Судоми виникають постійно, навіть від найменшого дотику. Ніхто з лікарів не дає їй жодних шансів на життя, але це не виправдовує безвідповідальне ставлення дорослих”, — написав він.
М.Кулеба також повідомив, що спілкувався з персоналом лікарні, де знаходиться дівчинка.
“Багато з них — хороші люди, але в їхніх вчинках помітна злочинна халатність і виправдання цьому немає (вони з цим погодилися)! І питання тут не в зрізаних нігтях, а в тому, що таку паліативну дитину не можна навіть на мить залишати без нагляду дорослих!
Я сумніваюсь, що хтось із працівників цієї лікарні та Будинку дитини вчинив би так із власною дитиною”, — написав він.
За словами Уповноваженого, для таких дітей, як Світлана, відділення дитячих лікарень і будинки дитини не пристосовані для надання необхідної допомоги у повній мірі.
“Потрібно негайно створювати спеціальні паліативні відділення з щохвилинним контролем їх стану, з необхідними послугами і доглядом кваліфікованих спеціалістів. Потрібні конкретні зміни у самій системі. „Напівдії“ можуть лише трохи покращити якість послуг, але не можуть вирішити проблему в цілому.
Висновок один — відсутність системи паліативної допомоги призводить до неймовірних страждань дітей та їх передчасної смерті. Все частіше ми стаємо свідками жахливих випадків, які показують невідповідність системи потребам дитини”, — зазначив М. Кулеба.
Нагадаємо, за даними ВООЗ, 98% дітей, які потребують паліативної допомоги — проживають у країнах з низьким і середнім рівнем доходу.
Загалом, кількість людей, які потребують паліативної допомоги сягає 40 млн. осіб.
Нагадаємо, як повідомляв УНН, за даними експертів, хворі в Україні помирають у муках через стереотипне мислення лікарів.
Адже медики все ще бояться виписувати нарковмісні ліки паліативним пацієнтам, тому що раніше піддавалися постійному тиску збоку правоохоронців, зокрема.
Також нагадаємо, що паліативної допомоги в Україні потребують близькл 20 тис. дітей.
Однак, діти до 18 років, в Україні виключені з паліативної допомоги.
Крім того, в Україні відсутні форми знеболюючих ліків для дітей.
За даними нардепа С.Березенка, на закупівлю дитячих знеболюючих (опіоїдів) потрібно 30-40 млн грн.

25 вересня 2026 р.
За фінансової підтримки Ради Європи ГО «Жіночий консорціум України» реалізує проєкт «Підтримка без бар’єрів», спрямований на захист прав дітей з інвалідністю та посилення спроможності фахівців MHPSS і не-MHPSS спеціалістів, які працюють із дітьми, що пережили травматичні події.

25 вересня 2026 р.
За фінансової підтримки Ради Європи ГО «Жіночий консорціум України» реалізує проєкт «Підтримка без бар’єрів», спрямований на захист прав дітей з інвалідністю та посилення спроможності MHPSS і не-MHPSS спеціалістів, які працюють із дітьми, що пережили травматичні поді.

24 вересня 2026 р.
Стосунки між поколіннями ніколи не були простими. А сьогодні, коли через війну та вимушене переселення родини знову частіше опиняються в ситуації спільного проживання, питання взаєморозуміння між батьками, дітьми, бабусями й дідусями стає особливо важливим. Саме цій темі був присвячений онлайн тренінг «Три покоління під одним дахом: як побудувати безпечні кордони з бабусями й дідусями без війни в родині»