
Плач, крики та істерики – перші асоціації, які виникають у багатьох дорослих і пов’язані з дитячими спогадами, коли їх питають про здачу аналізів. Насправді, чимало дорослих бояться уколів, відбору кров з вени і навіть з пальця та інших медичних маніпуляцій, то що вже говорити про маленьких дітей. Утім, цих маніпуляцій аж ніяк не уникнути, щоб зрозуміти хвора дитина чи здорова, який її загальний стан, де відбулися збої в роботі організму тощо. І щоб уникнути дитячих істерик лише при вигляді людей у білих халатах, психологи радять до здачі аналізів дітей готувати заздалегідь.
Автор: zaxid.net
Плач, крики та істерики – перші асоціації, які виникають у багатьох дорослих і пов’язані з дитячими спогадами, коли їх питають про здачу аналізів. Насправді, чимало дорослих бояться уколів, відбору кров з вени і навіть з пальця та інших медичних маніпуляцій, то що вже говорити про маленьких дітей. Утім, цих маніпуляцій аж ніяк не уникнути, щоб зрозуміти хвора дитина чи здорова, який її загальний стан, де відбулися збої в роботі організму тощо. І щоб уникнути дитячих істерик лише при вигляді людей у білих халатах, психологи радять до здачі аналізів дітей готувати заздалегідь.
Львівські психологи твердять: у 99% випадків, коли дитина боїться здавати аналізи, не дозволяє зробити укол чи щеплення тощо, винуваті батьки. Доволі часто вони ведуть дітей на аналіз чи іншу маніпуляцію, і щоб не було істерик вдома чи дорогою до лабораторії чи поліклініки, нічого дитині про це не кажуть. Аж тут виходить тітка у білому халаті і бере з пальця кров чи дає укол. Ось тоді у дитини і починається справжня істерика.
Бувають й інші ситуації. Після болісної маніпуляції батьки кажуть сину чи доньці: «Ах яка погана тьотя, зробила Богданчику (Марійці) боляче. Накивай їй пальчиком».
Це, на думку психологів, велика помилка батьків. І такий підхід веде до того, що у майбутньому будь-який досвід, пов’язаний з медичними маніпуляціями, викликатиме у дитини страх та негативні відчуття. Нерідко цей страх залишається і тоді, коли дитина стала дорослою.
Головне правило – говорити дитині правду
Аби діти спокійно здавали аналізи чи проходили інші маніпуляції, їх треба до цього готувати. Ось вісім правил, яких психологи радять обов’язково дотримуватися.
Головна медична сестра лабораторії «Ескулаб» Марія Шипка каже, що при відборі аналізів до кожної вікової категорії потрібний свій підхід, а до дітей особливо. Скажімо, з новонародженими треба працювати дуже обережно. Хоча вони ще й не усвідомлюють, що відбувається, й на саму процедуру відбору крові не реагують, проте в немовлят ще не сформована координація рухів, усі судини дуже тоненькі, тому працювати має професіонал.
«Професіонал – це не лише та сестра медична, яка вміє технічно зробити маніпуляцію. В нашій роботі потрібно бути й добрим психологом, щоб знайти індивідуальний підхід до кожної дитини, а також і до батьків, які часто переживають чи не більше, ніж сама дитина», –каже Марія Шипка.
У медичній лабораторії «Ескулаб» при відборі крові на аналіз, за її словами, є професійний підхід до дітей різного віку, тут психологічно підтримають дитину, а після відбору – обов’язково похвалять та вручать іменну грамоту за хоробрість.

16 листопада 2026 р.
Чергова зустріч НЕформального клубу для підлітків почалась НЕстандартно. 😁Учасники зустрічі застали як наш маленький, але дуже відповідальний помічник-робопилосос закінчує прибирання. 😁Познімали відео, пораділи, що нарешті роботу можна віддати машині і відкрили засідання!

13 листопада 2026 р.
Як зробити так, щоб дитина знала свої права, могла розпізнати їх порушення і не боялася про це говорити? Як допомогти дорослим правильно підтримати дитину, яка пережила травматичний досвід? І як подбати про тих, хто щодня працює з чужим болем? На ці запитання відповідав проєкт «Підтримка без бар’єрів», який Жіночий консорціум України реалізував за фінансування Ради Європи.

12 листопада 2026 р.
У час війни ми дедалі частіше опиняємося поруч із людьми, які переживають втрату, страх, тривогу, розгубленість або сильне емоційне напруження. І не завжди розуміємо, як правильно реагувати, що сказати, як підтримати і водночас не зробити боляче ще більше. Саме про це говорила під час онлайн-тренінгу «Травмо-чутлива комунікація: як розмовляти з людиною у кризовому стані» психологиня-психотерапевтка Тетяна Пашко.