За два місяці закарпатська поліція розшукувала більше 20 підлітків

Протягом листопада-грудня 2015 року до поліції Закарпаття надійшло понад два десятки заяв та повідомлень, пов'язаних із безвісним зникненням закарпатців. Із них дев’ять дітей.

За "гарячими слідами" поліцейські розшукали всіх дітей, за винятком 15-річного Івана Гуралевича, який 4 листопада 2015 року пішов з дому (с.Макарьово Мукачівського району) та більше до рідні не повернувся. Про зникнення сина батьки повідомили в поліцію лише через місяць, коли зрозуміли, що цього разу син пішов з дому по-серйозному. Підозрюють, що їхнього 15-річного Івана переховують друзі. На даний час хлопчина перебуває у розшуку.

Хто і чому тікає? Переважно «губляться» підлітки 14-17 років, які тікають з дому із власної волі. Перехідний вік найнебезпечніший: перше кохання, неможливість знайти спільну мову з батьками, бажання самостійності… У такому віці навіть заборона піти на дискотеку чи відібрані особисті речі можуть викликати неймовірне обурення.

Причину втечі самі втікачі пояснюють по-різному: банальна нестача батьківської уваги, прагнення жити «по-дорослому», нерозуміння батьків тощо.

Так, наприклад, на Перечинщині поліцейські повернули малолітнього мандрівника, який втік від прийомного батька. Без уваги матері, яка залишила хлопчину 2 роки тому, хлопчикові складно. Тому й вирішив помандрувати з села. Через два дні після зникнення поліцейські знайшли хлопчика.

«Любима моя мамочка! Вибач мене за те, що поїхала і не попрощалася... Я вже в тебе доросла дівчинка, не плач! Я хочу жити сама, обіцяю тобі дзвонити і писати. Я ще приїду», - написала матері у записці 16-річна донька. Того ж дня дівчина спакувала сумку – і пішла з дому. Правоохоронці зв’язалися з утікачкою телефоном – і менш як за добу повернули її до матері. Дівчина тікала з домівки, бо прагнула самостійності.

«Мама знову напилася, а потім побила за те, що я недобре почистила картоплю. Зняла чобіт – і вдарила. Тож я зібрала свої речі й пішла з дому», - пояснила причину втечі 11-річна дівчинка з Мукачівського району. Того ж дня правоохоронці помітили дівчину й перевели її до дитячого притулку.

Тут маємо випадок, коли дитина терпить і просить батьків взятися за розум, а свою втечу розглядає як крайню міру, міру виживання, коли мріє жити в кращому середовищі.

Тетяна Василівна Онисько, шкільний психолог м.Мукачева, зауважує: «Якщо батьки досить уважні до своєї дитини, то зможуть помітити зміни в її поведінці та настрої. Зможуть поговорити або хоча б показати, що готові підтримати, коли дитина буде готова. Дискомфорт підлітка може бути маркером замкнутості, агресивності, ігнорування батьків і їхніх прохань, небажання перебувати тривалий час удома».

Психолог наголошує, що батькам не варто забувати одну умову: що б не накоїла дитина (помилки можуть бути різні) фраза «йди з дому» не повинна звучати ніколи. Це табу. Дитина завжди повинна знати, що це її будинок, де її завжди чекають, і що б вона не вчинила, її завжди приймуть, в будь-який час дня і ночі.

Дитина, якій стали звичними такі методи протесту як відхід з будинку, вимагає спілкування з фахівцями. До їх числа входять психологи, психотерапевти, а також працівники поліції та інших установ. Для досягнення гарантованих позитивних результатів, у подібних заняттях необхідно брати активну участь і родичам.

Як пояснює Василь Васильович Мадяр, начальник сектору превентивної діяльності ГУНП в Закарпатській області, підполковник поліції: «У перший же день зникнення дитини правоохоронці відкривають кримінальне провадження за статтею 115 ККУ (Умисне вбивство), навіть якщо батьки впевнені, що дитина втекла до приятелів чи вирішила налякати близьких. Такий крок дає змогу задіяти всі оперативні можливості, підрозділи і сили для пошуку».

Правоохоронці запевняють: чим скоріше починається розшук, тим швидше знаходиться дитина. І справді, майже всіх дітей знаходять у першу добу після зникнення, якщо батьки або опікуни, чи то з дитячих будинків оперативно звертаються до правоохоронних органів.

Фахівці радять: якщо дитина зникла, обдзвоніть знайомих, родичів, учителів, однокласників, друзів – усіх, хто може знати, де ваш син чи донька. А також негайно викликайте поліцію. Приготуйте фотографію та документи дитини. Згадайте, у що вона була одягнена і які речі мала з собою. На запитання правоохоронців відповідайте правдиво: не приховуйте інформацію про підозрілих друзів дитини, погані звички, конфлікти у школі та вдома. Проаналізуйте поведінку підлітка в останні дні перед втечею – з ким він спілкувався, чи не згадував про якісь проблеми. Поговоріть із його друзями – вони можуть бути в курсі його планів.

Коли ви знайдете дитину, не намагайтеся повернути її додому силою. Якщо ви почнете утримувати її проти бажання, заховаєте речі – тільки підсилите прагнення підлітка вирватися з «в’язниці».

Запропонуйте дитині домовитися. Уникаючи докорів, вислухайте її точку зору і висловіться самі. Постарайтеся зрозуміти дитину, і визнайте свої помилки, якщо ви справді їх вчинили. У розмові підкресліть, що ви любите її, незважаючи на всі проблеми. Швидше за все, вам доведеться звернутися за консультацією до психолога. Він допоможе вам проаналізувати сімейну обстановку, визначити причини підліткового протесту. Разом ви зможете вирішити всі протиріччя і повернути мир у вашу сім’ю, - пише відділ комунікації ГУНП в Закарпатській області.