
Ігрова залежність у світі набирає розмаху стихійного лиха. Медики б’ють на сполох, намагаючись звернути увагу на негативні наслідки цього явища: через відеоігри діти втрачають інтерес до реального життя. EtCetera дізнавався, як уберегти дитину від ігрової залежності.
Автор: etcetera.media
Ігрова залежність у світі набирає розмаху стихійного лиха. Медики б’ють на сполох, намагаючись звернути увагу на негативні наслідки цього явища: через відеоігри діти втрачають інтерес до реального життя. EtCetera дізнавався, як уберегти дитину від ігрової залежності.
ХВОРОБА СТОЛІТТЯ. Всесвітня організація охорони здоров’я внесла залежність від онлайн-і відеоігор до списку захворювань. Як наголошується в документі, критеріями для постановки діагнозу є втрата контролю над частотою і тривалістю гри, пріоритет гри перед іншими заняттями, а також продовження гри навіть за наявності негативних наслідків.
ДІТИ ПІД УДАРОМ. Найбільш уразливі перед ігроманією – діти. За офіційними підрахунками, діти від 5 до 16 років проводять за різними гаджетами в середньому по 6,5 години в день. Для порівняння, 30 років тому діти щодня дивилися телевізор по три години.
ВСЕ БІЛЬШЕ. В Україні кількість дітей, у яких підозрюють ігрову залежність, неухильно зростає. Якщо три роки тому з підозрою на ігроманію зверталося близько 15-20 пацієнтів на рік, то в цьому році таких вже близько півсотні.
ПРИЧИНИ. Проблема в самому вихованні дітей сучасними батьками – замість того щоб приділяти увагу, їм легше дати дитині гаджет. У такому випадку дитина залишається один на один з грою і поринає в неї з головою.
ЯК РОЗПІЗНАТИ? Варто пам’ятати – ігроманію легше попередити, ніж вилікувати. Норма проведеного перед екраном часу становить:
– для дітей від 2 до 5 років – не більше години в день;
– для дітей від 5 до 18 років – не більше двох годин.
Якщо ж у дитини помічені перші ознаки віртуальної залежності, слід якомога швидше звернутися до лікаря.
Симптоми ігроманії:
– небажання залежної людини відволіктися від комп’ютерної гри, поява яскраво вираженого подразнення в разі вимушеного відсторонення від гри;
– під час повернення в комп’ютерну гру у гравця спостерігається емоційний підйом;
– нездатність спрогнозувати час завершення комп’ютерного сеансу, відкладання цього моменту на тривалий час;
– постійні розмови залежної людини про її улюблену комп’ютерну гру;
– відсутність інтересу до їжі (прийом будь-якої їжі, не відходячи від комп’ютера);
– нераціональний режим дня, скорочення часу на сон з метою подовження комп’ютерного сеансу;
– забування про обов’язки, домашні справи, відсутність інтересу до них; нехтування особистою гігієною.
ЩО РОБИТИ? Психолог Дарина Ненашева нагадує, що кращий засіб від ігроманії – насичене дозвілля. Варто записати дитину в секцію і спробувати зайняти її тими речами, які їй можуть бути цікаві: активним відпочинком, зустрічами з друзями, хобі, подорожами. Головне – показати їй, що життя поза комп’ютерною грою теж може бути цікавим, нехай вона відчує, що може бути значущою і потрібною не тільки під час комп’ютерної гри, але і в реальному житті.
Крім того, необхідно стабілізувати обстановку в сім’ї, уникати конфліктів, які тільки погіршують ігроманію. І тоді проблема залежності від комп’ютерних ігор може зникнути.

23 вересня 2026 р.
До Київського хабу проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV» звернулася вчителька сьомого класу одного з ліцеїв. Через постійні ворожі обстріли її учні знову навчаються онлайн. Але разом із уроками в їхньому житті багато тривог, страхів, виснаження і гостра нестача звичайного спілкування з друзями, однокласниками, вчителями.

22 вересня 2026 р.
Нещодавно ми розповідали як фахівчині Запорізького хабу проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV» працюють з мамами і бабусями, які живуть у шелтері для ВПО «Червона Калина». А сьогодні розповідь про те, як вони працюють з тамтешніми дітьми.

21 вересня 2026 р.
За фінансової підтримки Ради Європи Жіночий консорціум України реалізує проєкт «Підтримка без бар’єрів», спрямований на захист прав дітей з інвалідністю та посилення спроможності фахівців MHPSS та не-MHPSS, які працюють із дітьми.