Дитяча жорстокість: звідки вона береться і як з нею боротися

Діти – як свої, так і чужі – здаються нам маленькими ангелами, тим жахливіше для нас зіткнення з реальністю, в якій ці "любі малятка" виявляють жорстокість, від якої у дорослих та бувалих людей волосся на голові стає, що називається, дибки. Педагоги, що працюють в дитячих установах – як шкільних, так і дошкільних, знають, що за ступенем агресивності і жорстокості їхні підопічні часом перевершують навіть солдатів, яким залишилося сто днів до наказу. Чому ж так відбувається?

Все за Фрейдом
Обмовимося одразу: дитяча психіка багато в чому відрізняється від психіки дорослих, тому намагатися зрозуміти – і вже тим більше! – оцінити вчинок дитини за шкалою, за якою ми оцінюємо вчинки дорослих людей, неможливо, та й неправильно. По-перше, дитина з багатьох причин – зокрема і через відсутність життєвого досвіду – не завжди в змозі уявити собі, до яких наслідків призведе та чи та дія, тому і відповідати за неї повною мірою не може. Не дарма до досягнення дитиною певного віку відповідальність за її вчинки, зокреа і кримінальні – несуть її батьки.

По-друге, ще Зігмунд Фрейд зазначав, що у дітей схема отримання бажаного спрощена до мінімуму. Доросла людина розуміє: для того щоб щось отримати, треба щось зробити – найчастіше заробити. Зрозуміло, є відносно легкі способи досягнення мети, але і вони мають на увазі певні рухи: так, аби зірвати джекпот в лотереї, потрібно як мінімум купити лотерейний квиток. Дитина ж з перших місяців життя привчена дорослими до того, що варто простягнути руку і сказати "Дай", як ти одразу отримаєш все, що тобі потрібно. Чи варто дивуватися, що, навіть у дорослішому віці, вона діє відповідно: бере все, що хоче, а якщо хтось стоїть у неї на шляху і заважає брати бажане, або, як їй здається, чимось образив чи зачепив її, б'є, без роздумів.

Про користь виховання
Як же відучити дитину від агресивного стилю поведінки? Відповідь на це запитання не оригінальна, і порадує далеко не всіх, оскільки одномоментно, за клацанням пальців, вирішити проблему не вдасться. Відучити дитинувиявляти жорстокість можна тільки шляхом планомірного і поступового виховання, мета якого – прищепити їй ті правила життя в суспільстві, яких вона через відсутність досвіду, не знає і самостійно осягнути не може. Одне з них свідчить: кожен з нас вільний у своїх вчинках, почуттях і емоціях, але, зазвичай, свобода однієї людини закінчується там, де починається свобода іншої, тому ображати, бити і – тім більше – вбивати інших тільки тому, що вони нам не подобаються або чимось заважають, не можна.

Теорія і практика
Як би там не було, а все сказане вище – теорія, яку щодня і щогодини – необхідно підтверджувати практикою.

По-перше, прищеплюючи дитині те або теінше правило поведінки, дорослий має дотримуватися його сам. Батько, який, гуляючи з сином на вулиці, готовий кинутися в бійку з першим зустрічним тільки через те, що той "косо" на нього подивився, чи мати, що готова вдарити доньку рушником за найдрібнішу провину, навряд чи зможуть стати авторитетом у питанні миролюбного ставлення до оточення.

По-друге, правило має бути не тільки задекларованим, а й ґрунтовно закріпленим: за кожним його дотриманням має слідувати заохочення, а за порушення – покарання. Зрозуміло, про рукоприкладство взагалі, а в цьому випадку – особливо! – не йдеться, а от позбавлення розваги у вигляді походу в кіно або солодкого – цілком підійде, останнє до того ж ще й корисно.

Існує ще декілька параметрів, які має усвідомити дитина, якщо, звичайно, батьки хочуть виростити з неї нормальну людину, здатну проявляти жорстокість у помірних дозах і лише у відповідних обставинах, наприклад, коли виникає загроза життю і здоров'я для неї або її близьких.

Установка перша – гуманна. Маленька людина має розуміти цінність життя інших людей та інших живих істот. Психологи вважають, що найкраще починати подібне ставлення до життя з самої дитини – чим раніше вона почне усвідомлювати цінність власного життя, тим швидше вона зрозуміє, що воно властиве й іншим. До речі, такі мультфільми, як "Спіріт – душа прерій", "Король-лев" або "Вгору!" в такому випадку – вам на допомогу.

Установка друга – співчутлива. Дитина має навчитися співчувати іншим людям – розуміти, що не тільки їй самій, але і іншим може бути погано і боляче. І якщо в її владі не допустити страждань іншої людини, вона має це зробити.

Установка третя – світоглядна. Дитина має розуміти: необхідність дотримуватися правила заборони на агресію існує не для того, щоб обмежити її права і свободи, а для того, щоб захистити від можливих неприємностей і її саму. Якщо сьогодні кимось незадоволена вона, то, цілком можливо, завтра хтось відчує аналогічні почуттяенню стосовно неї самої, і тоді необхідність вирішувати будь-які питання винятково мирним шляхом стане їй у пригоді.