Шкільні медогляди хочуть повернути: це добре чи погано?

Радянську практику проведення щорічних шкільних профілактичних медоглядів в Україні у 2010 році замінили на обстеження в поліклініках перед 1 вересня. Однак після цього не вщухають суперечки про те, чи варто повертати стару традицію – коли в середині навчального року в школу приходить команда медиків і протягом одного-двох днів оглядає всіх учнів. У листопаді 2018 року депутати знову виступили з ініціативою повернути шкільні медогляди. EtCetera з’ясовував, чому 8 років тому підхід змінили і чому зараз хочуть повернутися до радянської практики.

В ЧОМУ ПРОБЛЕМА? Необхідність проведення шкільних медоглядів – одна з найбільш дискусійних тем у сфері освіти. Медогляди допомагають стежити за змінами здоров’я школярів протягом усього їхнього навчання. Це важливо для розуміння фізіологічних потреб сучасних дітей і створення картини дитячого здоров’я в динаміці. Адже дані про всіх школярів відразу отримує одна команда медиків, а не сотні фахівців у десятках лікувальних закладів.

У той же час, форма проведення таких медоглядів не влаштовувала ні батьків, ні медиків. Батьки часто не знали, хто і які маніпуляції виробляє з їхніми дітьми. Вони заявляли, що це стресова ситуація для багатьох школярів, особливо тих, хто дійсно має проблеми зі здоров’ям – діти комплексують через необхідність роздягатися перед однокласниками і через відсутність батьків поруч.

Медики, в свою чергу, говорили про те, що в умовах школи неможливо провести якісний огляд – часу мало, а інформації тільки від дитини недостатньо. Набагато ефективніше, на думку медиків, проводити індивідуальні огляди перед школою.

Все це разом з проблемами фінансування шкільних медоглядів змусило чиновників відмовитися від цієї практики.

Крім того, є в проведенні шкільних медоглядів і кілька фінансово-технічних складнощів. Наприклад, з 6 років в рамках медогляду діти повинні здавати кров на аналіз, а з 14 років – робити флюорографію. Кожен медогляд включає стоматолога. Організувати це в умовах школи теоретично можливо, але дорого і складно з технічної точки зору. Набагато простіше відправити батьків з дітьми в поліклініку. А якщо вже йти за цим, то й інші кабінети можна відвідати.

ПРОПОЗИЦІЯ. За інформацією видання Сегодня, група народних депутатів звернулася до Кабміну з ініціативою повернути в школи щорічні медичні огляди. Для цього МОЗ та МОН повинні розробити правила їх проведення і передбачити виділення коштів на це з держбюджету. Перевіряти здоров’я учнів повинні педіатр, стоматолог, окуліст, ЛОР, хірург-ортопед, фтизіатр і медичний психолог. Вони також повинні направляти дітей на вакцинацію.

НАВІЩО ЦЕ ПОТРІБНО? Останні дослідження здоров’я школярів показують, що маленькі українці за час навчання отримують безліч хронічних захворювань. Надмірні навантаження на очі, опорно-руховий апарат і нервову систему даються взнаки. Шкільні заняття і розклад організовані відповідно до санітарних норм і не повинні шкодити дітям, але вони не враховують той ритм життя, якого дотримуються учні поза школою. Проблем додає погана організація шкільного харчування і практично повна відсутність якісного літнього оздоровчого відпочинку. Таким чином: за останнє десятиліття здоров’я дітей погіршилося, незважаючи на нібито прогресивну систему медоглядів у поліклініках, яку заснували у 2010 році, скасувавши шкільні медогляди як неефективні і дублюючі.

Теоретично обов’язкові огляди у фахівців стали такою ж формальністю, як і шкільні медогляди. Тільки в школі хірурги і невропатологи хоча б бачили дитину, а до поліклінік часто доходять одні лише мами – з бланком і потрібною сумою грошей. Виходить, що одну профанацію замінили іншою, тільки тепер за це платить не держава, а батьки.

У найгіршому становищі опинилися діти з сільської місцевості. Для багатьох з них шкільні медогляди були чи не єдиною можливістю опинитися на прийомі у вузького фахівця.

Якщо вірити ініціаторам звернення і зробити припущення, що держава (або хоча б органи місцевого самоврядування) в повному обсязі профінансує проведення медоглядів у школах, то можна сподіватися, що набагато більше дітей будуть охоплені медичною допомогою, а моніторинг дитячого здоров’я буде більш якісним. Однак це не скасовує проблеми підвищення медичної культури сімей – пошуку свого сімейного лікаря, регулярних обстежень, дотримання правил здорового харчування, а також режиму праці і відпочинку.